— Думал расширяться, возить порошки и памперсы из Польши. Но кризис ощутимо ударил по бизнесу. С осени не покупал новый товар. Распродавали остатки. Понял, что надо искать новый заработок, — каже киянин 34-річний Леонід Дяченко. У грудні 2015-го він закрив магазин італійських товарів на Оболоні. Торгував із 2011 року.
За минулий рік у Києві припинили роботу п'ять великих торговельних мереж. Мали до сотні власних крамниць. Масово закриваються і продавці іноземних товарів.
— Перші три роки робота йщла на ура, — продовжує Леонід Миколайович. — Найняв продавця. 26 тисяч гривень віддавав за оренду приміщення, але на виторги не жалівся. Мій батько їздить в Італію щотижня. Возить заробітчан і туристів. Допомагав мені постачати звідти товар. Добре продавалися італійські сири, спеції, паста, шоколад, олія, оливки, кава й печиво.
За минулий рік втратив третину клієнтів. Ціни мусив підняти у півтора-два рази, бо подорожчав євро. Тому з італійських продуктів українці переходять на вітчизняні. У супермаркетах з'явилося більше макаронних виробів із твердих сортів пшениці. Дешевші за італійські на 10–15 гривень.
Не я один у кризу прогорів. Знайомий торгував дитячим одягом на столичному "Даринку", товариш на Троєщині — феєрверками. Закрив точку ще в лютому торік. Одних згорнути бізнес змушує висока вартість оренди, інших — відсутність покупців і завищені закупівельні ціни на товари.
Чим планує торгувати далі, не каже. Залишки товару продає на сайтах безкоштовних оголошень.
— Оливки можуть стояти до березня 2017 року, шоколад — до кінця 2016-го мушу реалізувати. Якщо до літа не продам — відвезу в дитячий будинок. Консерви й мариновані сосиски для гриля тримаю в холодильнику. Сири перед святами віддавав по собівартості, щоб не викидати. Ще маю два ящики кави й 14 пляшок оливкової олії.
— Зараз у Києві закриваються ті, хто звик заробляти багато й швидко, — говорить столичний бізнес-консультант 41-річний Валерій Золотарьов. — У кризу доходи впали. Але треба змінювати асортимент товарів і шукати способи отримати більше.
Можна зекономити на оренді й перейти в інтернет. Або вибрати постачальників, які не ставлять космічних цін. Дехто замінює дорогі товари дешевшими вітчизняними. Якщо хочете почати бізнес і не знаєте, чи він піде — дайте оголошення на кількох сайтах. Не отримали за місяць хоча б десять замовлень — справа програшна.
У кризу процвітають магазини секонд-хенду, кіоски з ремонту одягу та взуття, хімчистки, майстерні з ремонту техніки. Можна доставляти обіди в офіси. Знаю жінку, яка ліпить вареники й пельмені. З чоловіком розвозить по закладах Голосіївського району.
Кожен десятий бізнес у столиці виставили на продаж. Збувають туристичні агентства й салони краси. Замість них краще відкрити невеличку експрес-перукарню. Якщо брати за стрижку 30 гривень, від клієнтів не буде відбою.
Підприємці у великих містах навчилися заробляти на сезонному бізнесі, але не раджу починати з цього. Орієнтуйтеся на товари, популярні увесь рік. Не варто ризикувати великими грошима. Відкривати треба те, що не потребує значного капіталовкладення. Наприклад, комісійні магазини. Платитимете лише за оренду приміщення, світло й роботу продавців. За товаром їхати не доведеться. Головне — відбирати одяг по сезону, аби швидко його продати.
4 
1
Коментарі