Упродовж XX століття українська мова змінювалася швидше насильницьки, аніж еволюційно. У 1930 роках Сталін розпочав негласну війну проти українців. Одночасно з Голодомором більшовицька влада здійснювала політику лінгвоциду — тотального зросійщення.
У видавничому домі "Києво-Могилянська академія" 2005-го вийшла друком книжка "Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду" за редакцією Лариси Масенко. Там зібрані документи, що свідчать про мовну політику, спрямовану на штучне зближення з російською мовою. Орися Демська-Кульчицька, 47 років, із Києво-Могилянської академії уклала реєстр репресованих слів. Левова частка з них — припадає на 1930-ті.
— Лінгвоцид або мовоцид був другою складовою політики знищення українського народу, — каже Орися Демська-Кульчицька. У 1930-х починає панувати суржик. Він був і раніше, але тепер не сприймається як елемент зневаги. Після Голоду ідея володіння мовою на високому рівні — українською чи будь-якою іншою — перестає мати суспільну вагу.
Якби не Голодомор і лінгвоцид, ми були б частиною світу, який розуміє куди й за чим іде.
4 
1
Коментарі