Під час ходи голландських футбольних фанів центром Харкова в суботу, 9 червня, занотовую щось у блокноті.
— О, ти, певно, журналіст? — окликає чоловік середнього віку в оранжевих штанях і піджаку. — Буду радий, якщо розкажеш щось про Україну, про Харків.
Ви тут уперше?
— Так, і, мабуть, востаннє.
Чому — поганий сервіс? Страшно?
— Ні, із цим усе в порядку. Голландські координатори вболівальників влаштували все так, що ми існуємо практично автономно. Забронювали готелі чи територію для наметів, їжу організовано закупили, допомога правоохоронців з Нідерландів є. Але Україна не схожа на місце, де можна цікаво відпочити. Таке враження, що тут пустка.
То чому ви приїхали?
— Я працюю в компанії, яка є одним зі спонсорів голландської збірної. Як бонус кількох наших працівників преміювали цією поїздкою.
І яка була ваша реакція, коли дізналися про можливість побувати в Україні?
— Які асоціації в тебе зараз викликає, скажімо, сільський Азербайджан? Не надто високий рівень розвитку суспільства, інфраструктури, політики. Так думали й ми.
Чоловіка звати Дейв Вервурд, йому 40 років. Живе в місті Гарлем на заході Нідерландів. Працює в компанії "Кофелі", що належить французькій енергетичній корпорації "ДжіДіЕф С'юз" із щорічним оборотом у 80 млрд євро. Відповідає за підбір кадрів. Одружений, має двох доньок.
— Почувши про Харків, я подумав, що це депресивний індустріальний мегаполіс із брудними будівлями. Насправді все виявилося не так погано. Бачу, що все необхідне для життя тут є. І тепер цілком можу уявити Харків як місто в Нідерландах. Щоправда, архітектура була б трохи інакшою. І без цього, — показує на серп і молот у металевій огорожі мосту через річку.
Дорогою трапляється "МакДональдз". Дейв купує два біг маки. Пригощає.
— Тут працюють одразу 11 касирів. Я навіть сфотографував. У нас якщо у годину пік є п'ятеро — уже добре. Схоже, Україна чудове місце для тих, хто має гроші. У Харкові розкішних автомобілів значно більше, ніж бачу в себе вдома. Тут є й "мерседеси", і "бентлі". А в Голландії практично всі купують "фольксваґени", дуже популярна "шкода".
Але років за 20, думаю, Україна й Голландія стануть цілком подібні. Ви багатшаєте, більше подорожуєте. Ми ж, навпаки, потроху біднішаємо. Зараз у світі нові серйозні гравці. Можливо, моя донька, коли подорослішає, вчитиме китайську.
Голландці позбавлені серйозних амбіцій?
— Їх немає з часів Другої світової війни. Ми ніби й переможці, але насправді за нас усе вирішили американці, які висадилися на нашій землі і добили нацистів. Самі ми цього не зробили б. Голландці все це усвідомлюють. Великих перемог ми досягали дуже давно. Це відчувається — лідерських настроїв немає.
Якою є "голландська мрія"? Власна хатинка, купа грошей і робота без ризиків?
— Думаю, бажання кожного голландця — умовно кажучи, отримувати оцінку "6" за 10-бальною шкалою. Досягати трохи вищого рівня, ніж середній — і цього досить. "6" — найпоширеніший бал з усіх предметів у школі, де навчається моя 7-річна донька. Він вважається найприйнятнішим. Тому, на жаль, більшість випускників цієї школи виростуть посередностями.
Зараз це проблема не лише Нідерландів, а й Бельгії, Німеччини, Франції, Швейцарії. Сучасні випускники шкіл думають: "Безробіття в Голландії — близько 5 відсотків. Отже, роботу знайду без проблем". Якщо людина має вищу освіту, то серед таких непрацевлаштованих усього 2 відсотки. Але голландців не приваблює робота інженером чи механіком — навіть за добрі гроші. Значно охочіше йдуть у банки, юридичні компанії. Так країна не зможе довго розвиватися.
Як ви в компанії залучаєте людей на менш привабливі посади?
— Років 20 тому таку роботу виконували переважно індуси, пакистанці. Та зараз вони масово повертаються на батьківщину, де їм пропонують такі самі гроші, як платимо ми. Тому тепер це часто вихідці зі Східної Європи. В одному офісі зі мною працює українець, має дуже світлу голову. На жаль, дуже мало українців знають голландську, а без неї в нашій країні ніяк.
На прощання Дейв дає візитівку й каже: якщо мені трапиться бути в Голландії, він з радістю прийме на ночівлю.
3 
1
Коментарі
12