
— Переді мною стояв вибір — їхати навчатися в Київ чи Мінськ. Друзі порадили українську столицю. Сказали, що в Мінську нудно й мало розваг, — каже китаєць 22-річний Чжоу Чжожань. Півтора року вивчає російську філологію в столичному університеті ім. Шевченка. Раніше два роки навчався в медичній академії в Москві. Порівнює дві столиці.
Розмовляємо в китайському ресторані на околиці Києва. Чжожань замовляє жасминовий чай.
— Медицину кинув, бо зрозумів, що це не моє. Крім того — не подобалася Москва. Не почував себе в безпеці. На вулиці могла підійти поліція й попросити грошей на горілку. Давав їм 100 рублів. Якби цього не робив — могли забрати у відділок і побити. Таке з іноземцями там стається часто. У Києві такого немає. Якось у мого друга загубився багаж в аеропорту. Він не знав української. Але київська поліція допомогла й відшукала речі.
Тут мало злодіїв. Лише раз у моєї подруги витягнули гаманець.
Чжоу Чжожань винаймає квартиру біля станції метро Палац Україна.
— Рік прожив в університетському гуртожитку. Більше не витримав, бо там були таргани. Квартиру з гарним ремонтом знайшов за 6 тисяч гривень. Це дешево. У Москві за житло поблизу центру хочуть не менше 30 тисяч гривень.
Дороги у Москві кращі. Але їх будують переважно приїжджі іноземці. Москвичі — дуже ліниві й зовсім не хочуть фізично працювати. Навіть в академію на пари лінувалися ходити.
У Києві набагато менше місць, де можна поїсти китайських страв. Було б добре, якби тут був свій "Чайна-таун" (міський квартал, населений китайцями. — "ГПУ"), як у Нью-Йорку.
Вихідні Чжожань проводить удома. Дивиться фільми й грає в комп'ютерні ігри.
— Інколи приїжджають друзі. Готуємо разом китайську їжу. Добре товаришую і з українськими студентами, гуляємо містом. Люблю ходити в кіно. Там усі фільми українською. Мову ще погано знаю, тому буває важко зрозуміти, про що говорять герої.
В Україні почав вивчати творчість Тараса Шевченка. В Китаї про нього мало знають. Хоча той же російський поет Олександр Пушкін — на слуху.
Новий рік святкував у Києві.
— Хотів поїхати в Китай. Але мав лише 10 днів канікул. Для такої подорожі — це мало. Сумую за батьками. Я в них один, бо раніше китайцям забороняли мати більше одної дитини (у грудні 2015-го влада країни дозволила громадянам мати двох дітей. — "ГПУ"). Родом я з невеликого міста Янчжоу на півдні Китаю. Там живе 4,5 мільйона людей. Великими містами у нас вважають ті, де не менше 10 мільйонів населення.
— Київ мене змінив. Став більш відкритий і доступний. Тут — красиві дівчата. Тому хочу знайти дружину й лишитися в Україні. Але зі столиці переїду. Все-таки у великих містах дуже багато шуму. Жити хочу в спокійнішому — в Чернігові чи Ужгороді.
Страви на смак такі самі, як і в ресторанах Китаю
Китайські ресторани Києва, які радить відвідати Чжоу Чжожань.
"Пекін"
— Швидко готують. Страви коштують недорого, — каже. — Мінус — офіціанти. Довго несуть меню й розрахунок. Коли поспішаєш — це дратує.
Середній чек у ресторані на одну людину — близько 100 грн.
"Тянью"
— Гарні офіціанти, смачна їжа. Але готують — довго. У ресторані можна брати одну велику страву й розділяти її між кількома людьми.
"Дю Лонг"
Середня вартість однієї страви — 160 грн.
— Страви на смак такі самі, як і в ресторанах Китаю. — Але дуже високі ціни. Тому заклад підійде не всім.
Коментарі