— Певно, кожен другий житель Керчі зараз підробляє на паромній переправі, — каже 43-річна Ольга Любініна з Херсона. Разом із донькою торгує комплексними обідами.
— Ранок тепер починається о четвертій. Варю борщ, кашу, кручу налисники, ліплю пельмені. Їх розбирають найкраще. Паромом добираємось у порт Кавказ. Щоб дозволили торгувати, плачу російським даїшникам тисячу гривень на тиждень. Гроші за два дні відбиваю. Поставила стаціонарну палатку. Вигідно торгувати водою, чаєм і кавою. Каву продаємо втроє дорожче, ніж у наших ресторанах. Пачка найдешевшого морозива — 34 гривні.
Щодня через Керченську переправу проїжджає до тисячі автомобілів. Люди стоять у черзі по 36–48 год. Інфраструктури на переправі немає. Місцеві власними силами встановили біотуалети, організували торгівлю.
Вагітна 26-річна Юлія Бєлоусова за гроші допомагає переправитися без черги.
— Коли треба когось просунути швидше, вдаю, ніби мені погано. Ось-ось маю народити і маю кримську прописку. Машину, де знаходжуся, пускають без черги. Одразу соромилася туди йти. Але роботи в Криму нема. Мої батьки мають базу відпочинку, зараз у збитках. Мені скоро народжувати. Нема ні коляски, ні кроватки, ні одежі.
Кримські таксисти їздять працювати в Краснодар.
— Раньше в Крыму на одного туриста было два таксиста. Теперь на одного отдыхающего — 14 таксистов, — каже 40-річний Вадим Айданян. — У Краснодарі місцеві нас трохи ганяють, але домовитись можна через їхню міліцію. Беруть 3–5 тисяч рублів хабара — і таксуєш місяць. Заробити тут можна 6–7 тисяч, як на гривні. Стільки ж мав у Криму. Більше можна заробляти в Сочі. Але там влаштуватися важче. За місяць таксування треба платити 20 тисяч рублів хабара — близько 7 тисяч гривень.
У Краснодарський край на заробітки їдуть також перукарі, кухарі, посудомийки. Влаштуватися можна на зарплатню 3,3–4 тис. грн.
Коментарі