— Мінус 25. Так холодно було лише позаторік. А зазвичай ми будимо Тимка в теплу погоду, — 1 лютого затягує міцніше шапку Людмила Доля, засновниця звичаю будити байбака на біостанції в селі Гайдари Зміївського району Харківщини.
Байбаковий доглядач, доцент Віктор Токарський, приходить у шапці, у якій будить тварин 10 років. З полотняного мішечка на шиї дістає Тимка.
В американців штату Пенсильванія, звідки походить звичай будити бабаків, заведено спостерігати, чи бачить тварина свою тінь. Якщо її немає — весна настане за шість тижнів.
У Гайдарах Тимко на свою тінь не дивиться. Токарський підносить тваринку до вуха і виголошує:
— Февраль будет холодный, март — тоже. А в апреле мы должны все отсеяться, отсадиться, потому что весна будет короткой.
З будиночку біологів виносять іншого маленького байбака з темним хутром.
— Це молодший син нашого Тимка, — каже Надія Токарська. — Він чорний, такі народжуються один на тисячу, бо ж зазвичай ці тварини руді.
Малий байбак спрогнозував, що буде хороший урожай зерна й насіння. Фрукти й овочі вродять мало.
Бабака на біостанції будять із 2004 року. За словами Віктора Токарського, прогнози справджуються на 90%.
4 
1
Коментарі