— Характер у мене бойовий, зірвалася і поїхала на Донбас. Наші з "Правого сектора" не хотіли мене брати. Три місяці просилася, — каже 28-річна Єлизавета Шапошнік. З дитинства хворіє на ДЦП. Була волонтером на Майдані. Там одружилася з росіянином Віталієм Поповим. Нині не спілкуються.
Воює у батальйоні "Айдар" у місті Щастя Луганської області.
— Чоловік утік до Якутії за місяць після весілля, — розповідає Шапошнік. Зітхає і закурює. — Боляче, повірила йому. Напевне, дуже професійно маскував почуття. Якби десь зустріла, хотіла б запитати — для чого одружувався? Обісрав усіх з голови до ніг: Україну, "Правий сектор", мене. Поїхав до російського посольства, попросив захисту, щоб його відправили додому. Офіційно ми не розлучені. Поки що немає часу зайнятися цим. От на війні — справжнє кохання. Дві пари з нашого батальйону одружилися.
Перш ніж потрапити до "Айдара", Єлизавета пройшла два вишколи у Київській і Вінницькій області.
— Найважче на війні, коли побратима, з яким уранці говорив, на твоїх очах розносить від снаряду. Двоє моїх друзів загинули від "Градів". Згоріли, тільки трішки попелу залишилося. Місцеві жителі на 50 відсотків проросійськи налаштовані. Є такі, що охоче допомагають. У готелі пускають безкоштовно помитися, випрати одяг.
Коментарі