О 9:00 на зупинці маршрутки №379 близько 25 осіб намагаються виїхати з Ірпеня на роботу в Київ. Автобус приходить за кілька хвилин. Сидячих місць майже немає. Проїзд до столичної станції метро Академмістечко коштує 17 грн. Відстань між містами — 5 км.
Ті, кому в автобусі місця не вистачило, ловлять попутку. Стають окремою чергою. За півхвилини сріблястий "Сітроєн" забирає трьох попутників. На їхнє місце стають інші люди — наступний автобус буде хвилин за 10.
— Плачу водію 20 гривень і доїжджаю до метро за 20 хвилин. На виїзді з міста вранці часто затори. Маршруткою їхав би хвилин на 15 довше, — розповідає 28-річний Олександр. Він із сім'єю два роки тому купив квартиру в Ірпені. — Машини весь час зупиняються. Мав би свою, теж людей підвозив би — щоранку кладеш у кишеню 40–80 гривень.
За чотири роки у віддалених районах Ірпеня під назвою Машторф та БТР звели з десяток житлових комплексів.
Це переважно будинки на 10 поверхів, є кілька 18-поверхівок. Перші поверхи майже всюди нежитлові. У цоколях розташувалися мережеві супермаркети — "Фора", "АТБ", "Білла". У будинку поряд — аптека, магазин "Жива вода", пиво на розлив. За рогом — салон краси, продукти з Європи і ще одна крамниця з пивом.
— Будують, бо попит є, — каже 30-річна Оксана. Об 11 ранку вмощуємося на лавці дитячого майданчика. Дворічний син жінки грається у пісочниці.
— Ми купили "двокімнатку" чотири роки тому. Будинку ще не було — лише забивали палі. Інвестували у будівництво, ризикували. Зате квадратний метр обійшовся у 8,5 тисячі гривень. Витратили трохи більше за 400 тисяч. Ще майже 300 тисяч затягнув ремонт. За такі гроші в Києві могли купити хіба пошарпану однокімнатку.
У нас індивідуальне опалення. Правда, місць для парковки мало. Що буде, коли заселяться будинки — хтозна.
Недалеко розташований сквер Новооскольський. Між старих дубів громада встановила лави. Влаштовують толоки — прибирають пляшки і сміття. Та доля цього місця досі не визначена. Бо частина землі давно у приватній власності. Торік власник кілька разів установлював паркан, хотів почати будівництво. Місцеві знесли огорожу, подали до суду. На деревах висять плакати "Бережіть ліс" і "Захистимо наш сквер".
— Люди почали хапатися за своє, намагаються якось закрити територію, — каже Оксана. — Торік був скандал — житловий комплекс перекрив підхід до садка. Водили дітей через двори іншого комплексу. Пізніше і той вирішив зробити територію закритою. Батьки підняли галас, бо доводилося ходити якимись лабіринтами, недобудовами. Тепер там зробили тротуари і парковку. Та осад лишився. Місцеві на форумах називають нас "лохами" і "понаїхавшими".
Брак місць у садках і школах — проблема для Ірпеня. Учні вчаться у дві зміни, по 40 дітей у класі. Потрапити в державний садок складно, набирають групи по чотири десятки.
— У подруги дочка торік ішла в садок. Вони її записували в чергу, як малій було два тижні, — згадує жінка. — Це при тому, що в Ірпені можна стати в електронну чергу лише в один заклад. А не так, як у Києві — записуєшся в кілька, а тоді вибираєш. Хтось на майданчику розповідав, що місце коштує 25 тисяч гривень.
Знайомі дочку возять у київський садок, поряд із роботою. А наш цього року не набиратиме ясельну групу — дітей від двох-трьох років. Навіть тих небагатьох, хто міг потрапити, перенесуть на наступний рік.
Місцева влада обіцяє відкрити ще один садок — у приміщенні міської дитячої лікарні. Її мають перевести в іншу будівлю.
Приватні садки в Ірпені теж є. У межах пішої доступності у новому районі нараховуємо сім. Ще дві початкові приватні школи, розташовані в цокольних поверхах житлових будинків. Одна зі шкіл — на другому поверсі, має окремий вхід, велику терасу. Там учні відпочивають, виконують спортивні вправи.
Міська дитяча поліклініка — це одноповерхова будівля неподалік центру, пофарбована у різні кольори. Поряд зі входом є павільйон для візочків.
Улітку відвідувачів небагато. У фойє — м'які дивани, стійка рецепції. Знизу в неї вмонтовано великий акваріум із рибками. Кілька дітлахів притуляються лобами до скла. Персонал просить усіх надягати бахіли, що коштують кілька гривень.
33-річна Світлана, одягнута у довгий синій сарафан, привела до лікаря сина 4-річного Платона.
— Підписали декларацію — тепер один сімейний лікар веде всю сім'ю. Приймає тут, у дитячій. Зараз людей відносно небагато. А взимку і навесні було не проштовхнутися. Викликали педіатра із приватних поліклінік. Їх уже три відкрили. Але зараз це коштує 700 гривень.
У центрі міста на реконструйованій площі Творчого духу посадили карликові дерева, квіти, встановили лави. По центру на постаменті — статуя жінки з вінком у руках. Це стела Творчого духу.
Навколо реконструкції торік зчинився скандал. Місцева влада заявила, що на будівництво скверу піде 1,5 млн грн. Пізніше активіст Тарас В'язовченко оприлюднив дані із сайту "Прозорро": на доріжки, озеленення, систему поливу та встановлення стели витратили близько 15 млн грн.
Активісти закидають владі Ірпеня нераціональне використання бюджетних коштів. Однак у місті весь час щось відновлюють. Відкрили парк Центральний — із водоймою та місцями для барбекю. У колишньому парку Перемоги зробили пішохідно-велосипедні доріжки, розстелили газон, установили дитячий і тренажерний майданчики, зробили штучну водойму із фонтаном. Тепер він називається Парк Незнайка — на честь персонажа трилогії письменника Миколи Носова. Своє дитинство він провів в Ірпені.
У соцмережах не замовкають суперечки: влада витрачає десятки мільйонів на парки і сквери, а на будівництво шкіл грошей не виділяє. Хоча місце під зведення навчального закладу відвели на заплаві — це територія поряд із в'їздом у місто з боку Києва. Активісти звертають увагу — там працюють будівельні крани, зводять багатоповерховий будинок. Нинішня виконувачка обов'язків мера міста Анастасія Попсуй заспокоює громаду у "Фейсбуку":
"Школа буде. Орієнтуємося відкрити 2020 року. Де школи будують швидше? Обіцяю приз за конкретний приклад".
97 тисяч осіб проживали в Ірпені на 1 квітня 2019 року. Кількість городян зросла більше як удвічі з 2013-го. До того мешкали 43 тисячі. Нині, за неофіційними даними, понад третину ірпінців становлять внутрішньо переміщені громадяни. 2015 року в місті відкрився перший на Київщині центр допомоги вимушеним переселенцям.
4,5 тисячі гривень — із такої суми стартують ціни у приватних дошкільних закладах Ірпеня за повний день без харчування. За їжу треба доплатити ще від 1,2 тис. Або давати обід і підвечірок із собою. За перебування дитини до обіду можна домовитися від 3 тис. Є садки із чеком 6–10 тис. грн на місяць. Оплата залежить від розміру території садка, кількості вихователів і додаткових занять.
10 900 гривень виділяв Ірпінь на одного учня торік. У рейтингу міст із найменшими середніми видатками Ірпінь посів четверту сходинку, за інформацією Міністерства фінансів.
Потрібно утворити агломерацію
— Явище "розповзання міст" не є чимось новим. Люди переїжджають у навколишні населені пункти, де дешевше житло, — каже директор дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко, 68 років. — Іноді на роботу доїхати простіше із таких містечок, ніж з одного кінця мегаполіса в інший.
Проблема для Києва в тому, що такі міста розвиваються відокремлено від столиці і сусідніх населених пунктів. Не враховують інтереси сусідів. Житловий сектор розвивається, а інфраструктура — ні. Шкіл, дитсадків і доріг не вистачає. Зараз заїхати в Київ із Софіївської Борщагівки чи з Ірпеня — проблема. Це наслідок неузгодженого розвитку.
Щоби вирішити цю проблему, треба законодавчо утворити агломерацію. Вона існує фактично. Маятникова міграція в Київ щодня у будні — 560 тисяч осіб. Це ті, хто щоденно приїжджає у столицю, а ввечері повертається.
Правила агломерації вимагають узгодження транспортної схеми та інфраструктури. Щоб люди не тягли дітей у школи і садки в Київ, ті мають бути збудовані на межі міст. Те саме — з інженерним узгодженням. У нас частина передмість — і лівобережні, і правобережні — скидають каналізаційні стоки у Бортничі. При цьому не платять за це. Все покладено на київський бюджет.
Третя сторона — планування території Києва і передмість має бути єдиним. Тоді простіше вирішити питання інфраструктури. Найкраще було б записати все у законі.
Наш інститут розробив такий законопроект у рамках великого дослідження. Документ передбачає, що у місцевої влади заберуть три функції: координації транспорту, інфраструктури та просторового планування. І віддадуть раді агломерації. Вона забезпечить рівне представництво територіальних громад, що входять в агломерацію. Без цього хаотична забудова навколо міста триватиме.
3 
1
Коментарі