Ірина Калинець вимагала оголошень українською

 

31 липня на 72-му році життя від раку померла Ірина Калинець, українська поетеса і дисидентка.

— Ірина Онуфріївна була прекрасною людиною, — згадує дисидент Василь Овсієнко, 63 роки. — Змалечку була патріоткою України. В них жила родичка, яка була в підпіллі ОУН. Ірина Онуфріївна розповідала, як до них прийшли чекісти: "Вони перетрясли мої дитячі речі, поламали всі іграшки. Як після того я могла миритися з цією владою?".

Ірина Калинець була львів'янка. Викладала мову та літературу на підготовчому факультеті Львівського політехнічного інституту. 1970 року підписала протест дев'яти громадян Львова проти арешту дисидента Валентина Мороза. Її переслідували, дали шість років у таборах суворого режиму та три роки заслання. Через півроку такий же вирок отримав її чоловік Ігор Калинець.

До Львова подружжя повернулося 1981-го. Ірина працювала секретарем-касиром в обласному Будинку вчителя. 1987-го брала участь у створенні Товариства української мови та Народного руху України. За три роки очолила відділ освіти виконкому Львівської облдержадміністрації. Тоді ж стала депутатом Верховної Ради.

— Ірина Онуфріївна хотіла зробити Україну українською, — говорить 83-річний Левко Лук'яненко. — Ми разом були депутатами першої сесії Верховної Ради. Вона брала участь у написанні Декларації про державний суверенітет, усім комуністам розказувала, якою має бути незалежна Україна. Робила все, аби розширити сферу використання української мови. Їздила на заводи й фабрики, вимагала, щоб зі стін знімали портрети Маркса і Енгельса, оголошення на дошках писали українською.

Донька Калинців Звенислава працює проректором Львівського університету.

— Коли Звенислава закінчила школу, їй не дали поступити, — розповідає Левко Григорович. — У Львівському поліграфічному інституті сказали: "Ви знаєте, хто ваші батьки. Як ви можете навчатися в радянському вузі?". Вона пішла вчитися в ПТУ на садівника, а потім вступила до університету на біологічний факультет. Зараз кандидат біологічних наук.

Ірину Калинець поховають 2 серпня на Личаківському кладовищі.

×