Найкращим кемпінгом в Україні є містечко "Литвинівка Інтертеймент", за рейтингом міжнародного агентства "Пульс демократії". Табір розташований неподалік села Литвинівка Вишгородського району Київщини. Дістатися до нього можна за 40 хв. маршруткою від столичного метро Героїв Дніпра. За селом шлях повертає в ліс на ґрунтову дорогу.
Територія в 20 га огороджена парканом. Біля входу — будиночок реєстрації. Замість грошей у кемпінгу запровадили електронні браслети, ними розраховуються за проживання та їжу.
Перше, що впадає в око за воротами кемпінгу, — близько 30 синіх наметів під деревами. На мотузках розвішана білизна й рушники. Трохи вище на схилі — туалети й душ.
— Мінімальна ціна — 150 гривень за добу з людини. За ці гроші видаємо спальний мішок, туристичний килимок і намет, — розказує власник кемпінгу 42-річний Вадим Бухкалов. — Є всі умови для автотуристів: електроенергія, вода, стічні ями для зливу каналізації будинків на колесах.
Через всю територію тече струмок. Уздовж парканів ростуть сосни. Розставлені альтанки. Посередині кемпінгу — ставок, де розводять рибу. За ним маленькі прямокутні грядки. Там росте цибуля, огірки, помідори, зелень, картопля й полуниці. Трохи далі за огорожею — зоопарк.
— У нас є єноти, маленькі свині, гуси, косулі, кози і олень. Докупимо ще борсуків, — каже 37-річний Анатолій Вельган. Він керує зоною відпочинку.
На галявині — величезне шатро з дерев'яними столами й лавами. Тут харчуються туристи. Метрів за 20 — сцена з двома екранами по боках. За нею футбольне поле. Далі встановлені близько 50 наметів, поряд із ними чергує пожежна машина.
— Живуть шведи, німці, англійці, голландці, росіяни та українці. Готові приймати до трьох тисяч людей. Зараз у нас дві сотні, — додає Вадим Бухкалов.
Шведка 23-річна Луїза Маґнуссон приїхала з друзями — Себастьяном та Томасом Аслундом. За зеленими столиками п'ють пиво.
— Ми їздимо на матчі до Києва. Але потім важко повертатися, бо таксисти не знають дороги. У Швеції радили не їхати сюди — далеко, глушина, дика країна. Але ми зважилися, бо Євро буває раз на чотири роки. Подобається, що можна пити пиво на вулицях.
Світлана Болочівська, 22 роки, працює в барі. Каже, гості замовляють переважно картоплю-фрі. Варену — не беруть. Може, не розуміють, або в них таке не їдять.
Марк Лінч, 26 років, у компанії десятьох чоловіків за пластиковим столиком на вулиці дивляться матч Хорватія — Італія. Каже, жінки замовляли привезти з України парфуми й косметику.
19-річний Макс Ноєр, студент другого курсу в німецькому Лейпцигу, в Україні понад тиждень.
— Два дні в Києві, а перед тим були ще шість у Львові. Ці міста зовсім різні. Київ — мегаполіс, Львів — невеликий, затишний, нагадує Лейпциг або Дрезден. Чекали побачити відсталу країну, а знайшли майже все те саме, що й у Німеччині. Мало екзотики.
2 
1
Коментарі