20 січня на Берковецькому кладовищі у Києві поховали командира екіпажу пасажирського літака "Боїнг-737" авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" 50-річного Володимира Гапоненка та інструктора Олексія Наумкіна, 42 роки.
Опівдні збираються близько сотні людей. Перед початком церемонії низько над кладовищем пролітає літак.
— Це — знак пошани від колег із МАУ, — каже пілот 37-річний Ярослав Кураш. Одягнений у чорне пальто та капелюх з емблемою літака. — У той рейс відправили посилений екіпаж. В Ірані всі зупинилися в готелі. Мали достатньо часу для відновлення.
На труни і землю складають гори квітів. Поряд стоїть вінок із червоних троянд і самшиту від компанії МАУ. Від президента Володимира Зеленського — із жовтих і синіх квітів.
— Катя, дружина Володимира Гапоненка, — моя кума, — каже 46-річний Юрій Грицишин. — Знайомий із нею з дитинства, добре знав і Володю. Він хворів небом. Працював стюардом, став пілотом. Побував в Африці. Вони з Катею хотіли дітей, але не виходило. Коли таки народилася дитина, назвали Вірою. Казали, мрія збулася. Потім у них з'явилася ще одна донька.
Наумкіна та Гапоненка ховають поряд на меморіалі, де покояться учасники війни на Донбасі та Герої України. На могилах установлюють дерев'яні хрести і портрети.
— За що? — голосить мати Наумкіна. Родичі беруть її попід руки, намагаються заспокоїти.
Людей кількома автобусами везуть на поминальний обід. Його проводять у ресторані "Флоренція".
3 
35413
Коментарі