— Син підтримує, а дочка свариться. Каже, нащо мені стільки тих макаронів, жуки заведуться. Нічого. Як біда буде, то і одним, і другим дітям поможу, — говорить 75-річна Оксана Флистяк зі Львова. Щодня ходить по магазинах, ринках та гуртівнях. Робить запаси.
У п'ятницю зранку Оксана Флистяк у власній квартирі на вул. Садовій, 14 викладає все, що припасла — 12 пачок макаронів, по два мішки цукру й борошна, 30 кг гречки, кілька пачок пшона, пшеничної крупи, квасолі та сім пляшок олії.
— То не все, вчора із сином поділилася, — зав'язує вузлик на мішку з гречкою. — Скуповувати почала до того, як оця біда сталася з гривнею. Знала, що таке буде, як москалі у Крим посунули. Як війна йде, значить, і їсти не буде чого.
Спочатку на базар ходила, черг не було. Знайшла гречку по 7 гривень — купила 50 кіл. Учора сусідка каже, що ця крупа — вже по 23.
В понеділок у "Сільпо" муку продавали по 16 гривень, у пачці 2 кілограми, — продовжує. — Взяла шість штук. Стала на касу, а позаду молодичка — хап пачку. Каже: "Не можна більше, ніж п'ять пачок в одні руки. Мука закінчилася через таких, як ви, а я не маю на блінчики". Я зніяковіла, то тільки тих п'ять принесла.
Оксана Степанівна іноді стоїть по 4–5 год. у чергах.
— Зранку біжу до "Барвінку", супермаркет біля хати. Там деколи є акції. Потім їду маршруткою на Привокзальний базар. Він найдешевший, а поряд багато гуртівень. Під вечір іду на ринок. Його вважають дорогим, та в кінці дня продавці із сіл трохи опускають ціну, — додає. — За покупками тепер із сусідкою ходимо. Вона молодша, чергу займає, винюхує, що де дешевше, дзвонить, а я слідом підбігаю. Вчора на гуртівні годину за пшеничною крупою стояли. Встигли взяти по 8 гривень.
3 
1
Коментарі