Рік тому о першій ночі в Житомирському обласному центрі охорони здоров"я матері та дитини 32-річна Олена Черній із міста Бердичева народила хлопчика. Він мав 24 см зросту і важив 490 г. Поміщався на долоні. Назвали його Богданом.
Хлопчик з"явився на світ на 21-му тижні вагітності — на чотири місяці раніше терміну. Уперше в Україні вдалося виходити таке маля. В середу Богданові виповнився рік.
— Отримали ми вісім тисяч гривень, але то не ті гроші, які треба для такої дитини. Тільки у два перші дні після його народження пішло майже сім тисяч, — каже 37-річний батько Володимир. — Про нас знають і в Охматдиті, і в Міністерстві охорони здоров"я. Але нічим особливо не помагають. Ніби нас і немає. Живі — ну і слава Богу. А нам якби підказали, що далі робити, куди звертатися.
Для Олени та Володимира це другий шлюб. Від попереднього чоловік має 8-річну доньку Юлію, жінка — 11-річного сина Владислава. Познайомилися у службі таксі, де вона працювала диспетчером, а він — таксистом. Нині Володимир торгує на базарі одягом.
Подружжя мешкає із сином Олени у трикімнатній квартирі. Металопластикові вікна, м"який диван-куточок коричневого кольору, посеред кімнати журнальний столик. На кухні цвірінькає папуга. Богданчик напівлежить у дитячому сидінні для авто.
— Оцей ремонт ми почали робити три роки тому — все своїми руками. Закінчили, коли мали забирати сина додому, — пояснює хазяйка.
Коли жінка вперше побачила Богдана, він мало нагадував дитину:
— Маленький скелет, обтягнутий прозорою шкірою. Усі жилочки та органи видно. І зі всього тіла стирчала купа трубок.
Три місяці хлопчик лежав у відділенні недоношених Житомирського центру здоров"я матері та дитини. Його помістили у спеціальний інкубатор — штучну материнську утробу. Поступово малюк почав набирати вагу, в нього доформувалися внутрішні органи. Потім Богдана перевели у відділення недоношених дитячої лікарні, а через два тижні відпустили додому.
Лікарі не вірили, що він нормально бачитиме
— Коли нас виписували, гарантії, що він житиме, ніхто не давав, — згадує Олена. — Ми з чоловіком півтора місяця майже не спали. Я вдень за ним дивлюся, а Володя — на роботі. Приходить додому — я лягаю спати трохи, він дивиться. Потім я встаю, чоловік засинає. І так три місяці.
Тепер Богданчик важить 6,8 кг, його зріст — 68 см.
— Уже на живіт хоче перевертатися, на спині скаче, як жабеня. Не сидить, бо не має такої маси тіла, аби тримала. Він тільки з Нового року почав поправлятися, а до того худий був, — говорить Володимир. — Ми вже пройшли вушка — чує добре. Потім перевіряли очі. Лікарі не вірили, що він нормально бачитиме, бо в недоношених діток шарується сітківка ока. Приїжджали навіть із Києва з якимсь препаратом. Сказали: бачить нормально. Тепер у нас підозра на ДЦП (дитячий церебральний параліч. — "ГПУ"), бо ніжки добре не згинаються. Надіємося, що і це проскочимо.
Олена каже, що хотіла б звернутися по допомогу до президента і благодійних фондів, але не знає як.
— Адресу Секретаріату президента нам дістала "по блату", як кажуть, наша масажистка. Але як туди писати? Колись Володіна мама хотіла надіслати листа комусь у Київ, — розповідає жінка. — Перед її ж очима з пошти подзвонили в міськраду й запитали дозволу, чи можна його відправити. Там, мабуть, не дозволили, бо листа не відправили. Так і з нашим можуть вчинити.
Лікарі не раз говорили батькам, щоб нічого доброго від народження Богдана не чекали.
— Казали, що може бути і параліч, і глухий, і сліпий. І це в кращому випадку, — зітхає Олена. — У мене була істерика... А потім вирішили — хай буде як буде. Ну продамо цю квартиру, візьмемо якийсь будиночок у селі. Будемо там жити.
Скільки грошей витратили на лікування сина, Чернії вже не давно не рахують. Кажуть, щонайменше $5 тис.
— Я в долгах, как в шелках, — говорить Володимир. — За тепло вже цілий рік не плачено. Тільки відклали трохи грошей, як знову треба щось для Богданчика купити. От у грудні потрапили в лікарню.
Нещодавно батьки з дитиною їздили в столичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Там сказали, що на даний час немає місць. Пообіцяли прислати запрошення.
3 
1
Коментарі
4