Тетяна Мартинова, 25 років, львів"янка, офіс-менеджер:
— Із народження живу на третьому поверсі дев"ятиповерхівки біля універмагу "Львів". З усіма сусідами дружимо. На день народження одне до одного не ходимо, але на чай і поговорити час від часу забігаємо. Кілька місяців тому затопили Іру з четвертого поверху. То я і кілька жінок із третього прибігли, аби допомогти воду зібрати.
На п"ятому поверсі живе 50-річний дебошир. У нього дружина в Бельгії, а він улаштовує гуляння, музику слухає голосну. Часто викликаємо до нього міліцію.
Тетяна Поліщук, 47 років, черкащанка, керівник перукарні:
— Ні, наша сім"я із сусідами не спілкується. Навколо живуть одні п"яниці. За 20 років нові люди не з"явилися. Як жили в Молдавії, то мали сусідів, кращих за родичів. Могли запросто дитину залишити поняньчити, піти взяти цукру, солі, хліба. Мати ходить до двох сусідок на дні народження, а ми заклопотані, часу не вистачає на тих, хто живе поряд. Якби були хороші люди — із задоволенням би спілкувалися.
Алла Міщенко, 45 років, полтавець, підприємець:
— Останній раз у сусідки була тиждень тому. Чай пили, про життя говорили, як завжди. У під"їзді знаю всіх, змінюються нечасто. У гості ходити люблю. Інколи сусіди на свята запрошують, це приємно. Раніше жильці ходили одне до одного частіше, зараз чомусь не так. Можливо, проблем стало більше, чи ми змінилися.
2 
1
Коментарі