Під час оборони Маріуполя на Донеччині 20-річний український військовий на позивний "Буйвол" із напарником потрапили під мінометний обстріл. Осколки перебили ноги.
— Напарник заповз у підвал, мене потягнути не міг, — розповідає оборонець Маріуполя. — Кричав: "Буйвол", повзи, ти маєш жити". Кров витікала з носа, рота. Подумав, що мені кінець. Не боровся за життя. Але напарник усе діставав. Нам перебило гланди, а він все кричав і кричав противним голосом. Поряд горіла машина, випікала мені правий бік. Я вирішив, що краще заповзу в підвал і помру там.
Воїна евакуювали на металургійний комбінат імені Ілліча. Там надавали допомогу військові лікарі.
— На той момент у них ще були знеболювальні, — продовжує "Буйвол". — Ногу ампутували під наркозом.
Після операції воїна перевели на "Азовсталь". Коли завод оточили окупанти, поранених звідти вивозили гвинтокрилами. Під час чергової подібної евакуації чоловіка ледь не забули.
— Усіх завантажили, стартують, а я лежу, — говорить "Буйвол". — Через гучний звук гвинтокрила мене ніхто не чув. Подумав, що жити таки не судилося. Але раптом хтось кричить, що забули ще бійця. Мене забрали.
"Буйвол" проходить реабілітацію в Києві, вчиться ходити на протезі.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
6 
35413
Коментарі