Напередодні чвертьфіналу іноземні фани побували на фестивалі "Країна мрій" і ходили в Національну оперу.
У нефутбольні дні вболівальники групками сходяться в Національну оперу, щоб подивитися вистави.
— Іноземці, що в нас постійно живуть, квитки дорогі беруть. Дають від 300 до тисячі гривень. А ті, які приїхали на Євро, купують дешеві. За 50, 80, максимум 100 гривень, — каже касир Національної опери 60-річна Марія Черешнєва, у суботу 23 червня. — Я бачу фанів по маєчках і трохи з ними бесідую, бо англійську знаю. На балет "Попелюшка" 20 червня дуже багато молодих уболівальників прийшли. А от на "Лебедине озеро" з Ніною Ананіашвілі 16 червня не брали. Приїздила дружина грузинського президента Михаїла Саакашвілі. Все було на найвищому рівні, і квитки дорогі. У театр приходять переважно хлопці, гуртами. Одягнені в футболки, але запитують — який дрес-код. Кажу: тільки не взувайте шльопанці й не приходьте в шортах.
До віконця підходить 55-річна італійка Конні Карроцца з чоловіком 55-річним Семом. Він у червоно-чорній футболці клубу "Мілан" з написом "Шевченко". Подружжя приїхало з Канади на матч Англії й Італії. Конні підтримує Італію, Сем — Англію.
Вагаються, чи брати квитки на суботній балет "Ромео і Джульєтта".
— Дуже любимо оперу. В Канаді за похід до театру платимо разів у чотири більше. Але маємо лише один вільний вечір. Тому краще поїдемо до Лаври.
У Лаврі зупиняються перед розписами на стіні та Троїцькою надбрамною церквою.
— Це XII століття? — Конні фотографує стіни.— У нас в Канаді немає пам'яток, старіших за XVII століття. А тут, аж уявити страшно.
Неподалік, у музеї Гончара, відбувається фестиваль "Країна мрій". Молоді поети читають еротичну поезію. Біля входу хлопець вручає Конні листівку із запрошенням прийти на акцію за українську мову.
— Що там написано? — запитує італійка. — О, я зовсім не розумію ваших законодавців. Як вони могли прийняти такий закон? Та ж варто народу вийти під стіни парламенту, і вони не зможуть більше так безчинствувати. Що, вже виходили? І не діє? Політики скрізь брехуни. Не думайте, що лише ваші.
Її увагу привертає фігура батьківщини-матері, що височіє на пагорбі Слави.
— А що це у вас таке? Трохи нагадує мені Нью-Йорк, статую Свободи. Мої батьки були італійськими комуністами, після війни емігрували до Канади через розруху. Нас у батьків було дев'ятеро.
У експозиції військової техніки Конні фотографує кожен танк окремо. Просить перекласти, про що стара пісня, яка лунає з динаміків. Перекладаю англійською: "День Победы как он был от нас далек".
3 
1
Коментарі
1