З 16 грудня Тернополем їздить спецавтомобіль, у якому можна оплатити рахунки за тепло й гарячу воду. Заїжджаючи в двори, на УАЗі з номерним знаком 018-03 ТЕ розтягують жовтий плакат із написом "Пункт прийому платежів КП Тернопільміськтеплокомуненерго. На боржників очікують усередині з касовим апаратом і ноутбуком працівники міського підприємства тепломереж.
— То вимушений захід. Від початку опалювального сезону жителі заборгували нам близько 10 мільйонів гривень. Намагаємося таким чином уникнути відключення тепла, як це було в Києві та Львові, — каже заступник директора Тернопільміськтеплокомуненерго Володимир Онишків, 48 років. — Переймаємо досвід інших міст. Такі методи вже використовують у Харкові, Дніпропетровську, Вінниці й Хмельницькому.
Перш ніж їхати в двори багатоповерхівок, квартири боржників обходять контролери. Попереджають, що можна буде сплатити борг у дворі. Дату, коли приїде "пересувний пункт прийому платежів", вивішують у під"їздах напередодні.
— Першого дня наші люди працювали з четвертої до сьомої вечора. Надалі змінюватимемо час приїзду. Систему треба ще відлагоджувати, — додає Володимир Онишків. — За один день можна відвідати від двох до чотирьох будинків. Споживачам це теж вигідно. Їм не треба сплачувати комісійні, як у банківських відділеннях.
Кореспондент "ГПУ" їде разом із тепловиками в понеділок, 22 грудня. У плані — збір боргів із жителів будинків NN1, 3, 5 на вул. Симоненка. Їхні мешканці заборгували 90, 45 і 86 тис. грн.
— Бензин смердить, поки заїжджаємо, аж закачує. А ще холодно. Але хто нас питає? — зітхає 44-річна Оксана Конопляник, економіст відділу збуту теплової енергії. — Тому вдягаємося тепло. Беремо з собою куфайки, ноги обкутуємо.
Заїжджаємо в двір першого дому. До тернополян звертаються через гучномовець з УАЗу, закликають сплатити борги. Оголошують номери квартир, які завинили найбільше. Надворі йде сніг із дощем. Перший житель підходить лише за півгодини. Приносить 200 грн, борг у нього — приблизно 400.
Контролер з енергонагляду Ірина Костишин, 37 років, пробиває чек на касовому апараті.
— Тільки один раз жінка погасила 1300 гривень із 2700 заборгованих. А переважно ось так — по 100–200 приносять ті, у кого невеликий борг, — відкриває ноутбук Оксана Юліанівна. Із нього можна отримати дані про борг, туди ж вносять показники лічильника гарячої води.
Більше охочих розплатитися немає. Люди швидко проходять повз машину, відвертають голову. Їдемо до сусіднього будинку. Уже минає друга година "рейду". Там узагалі ніхто не виходить.
— А чого ви не передаєте, що зарплати не дають? Тільки про борги говорите. Ціни он як попіднімали, а де звертатися? Чого ви під міську раду не їдете, а сюда? — підходить до машини чоловік років сорока. В одній руці в нього — пакет із мандаринами, в другій — пляшка пива й копчена риба.
— Бо як ви не заплатите, я теж зарплати не буду мати. А ви готові під мерію їхати? То сідайте, зараз поїдемо, — відкриває дверцята шофер 40-річний Василь Процик.
Чоловік із пивом іде геть.
— Як на пиво із копчонкою, то гроші мають. То тільки за борги розрахуватися нема, — каже Василь Процик і знову вмикає мегафон із записом-нагадуванням.
4 
1
Коментарі