8 жовтня у місті Дубно на Рівненщині перепоховали рештки 29 жертв сталінських репресій. Тіла виявили у червні під час розкопок на подвір'ї колишньої тюрми.
— У черепах є кульові отвори, інші кістки мають переломи, — каже директор меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета, 46 років. — За висновком антрополога, який проводив дослідження, рештки належали людям, які останній прижиттєвий час перебували у вологому приміщенні. Швидше за все їх тримали в Дубенській тюрмі. Найстаршій жертві 57 років, наймолодшій — 17.
Щоб ідентифікувати тіла, історики почали шукати документи, пов'язані з розстрілами в Дубно. Серед архівів Народного комісаріату внутрішніх справ виявили інформацію про знищення понад 400 людей 24–25 червня 1941 року — перед відступом радянської армії з міста. Припускають, що інші могили закатованих розташовані під будівлями в'язниці, які звели після розстрілів. Частину могли викопати і вивезти під час прокладання комунікацій.
Дослідники знайшли звіт, складений німецькими військовими під час огляду тюрми. Вони 1 липня 1941-го виявили ще не похованих жертв.
"Удалося встановити сліди наруги над ув'язненою жінкою, яку зґвалтували після розстрілу, — йдеться в документі. — Про це свідчить те, що нижня частина живота в жінки була оголена, одяг задертий догори, ноги розсунуті під кутом, характерним для здійснення статевого акту. А в піхві знайдені сліди сперми. Про те, що жінку зґвалтували вже після розстрілу, свідчить положення ніг. Якби її розстріляли після статевого акту, то ноги прийняли б інше положення — характерне для смертельної агонії".
Усіх поховали на місцевому цвинтарі. Відомо, що серед них були не лише українці, а поляки та німці. Тому панахиду провели священнослужителі Православної церкви України, Української греко-католицької та Римо-католицької церков.
Коментарі