Водоспад Марморе у місті Терні (регіон Умбрія) має висоту 165 метрів і є найвищим у Європі. Складається з трьох каскадів. Розташований у Парку ріки Нера, або як його ще називають Парку води.
Водоспад — штучний. Зазвичай, струмінь досить слабкий. Сильніший вмикають двічі на день: з 12.00 до 13.00, з 16.00 до 17.00. Можливі додаткові години у святкові дні. Улітку графік змінюється. Час прогулянок парком необмежений.
Приїжджаємо об 11.00. Поруч з парком є ринок, через який за вказівниками ідемо у касу (італ. - biglietteria). В черзі вже стоять вчителі, які привезли кількома автобусами учнів на екскурсію. Усім дітям одягнули жовті бейсболки, щоб їх краще було видно серед дерев.
Купивши квитки по €8, йдемо в парк. Обираємо найтяжчу з п'яти доріжок і підіймаємось до вершини водоспаду. Потрібно взувати зручне взуття, що підходить для прогулянок у лісі і ходіння по вологому ґрунту. Сходи часто бувають слизькими.
Вся дорога наверх обнесена парканами. Тому звернути зі шляху і заблукати в парку неможливо.
Навколо густий ліс і гори. На половині шляху доходимо до тунелю через скелю, що веде на "балкон закоханих". Стояти на ньому можливо лише, коли водоспад увімкнений не на повну потужність. Пізніше балкон буквально заливає водою. Екстремалам потрібно мати водонепроникний плащ і парасолю.
Поблизу тунелю і на решті шляху є безліч печер, однак заходити в них заборонено. Адміністрація попереджає про штрафи. Також не можна зривати рослини, кидати на землю сміття і палити. Хоча на заборону куріння ніхто не зважає, діти кидають папір і пластикові пляшки прямо під ноги. Проте видно, що у парку постійно прибирають, тому що там дуже чисто. З міркувань безпеки радять не перехилятися через паркан і не збиратись натовпами на дерев'яних містках.
Під час підйому є можливість зупинитись і відпочити на спеціальних майданчиках, де стоять столики.
Об 11.40 вмикається гучна сирена, що попереджає про відкриття водоспаду. Її звук нагадує попередження про бомбардування з фільмів про війну. З інтервалом у кілька хвилин лунає чотири рази.
Піднявшись, прямуємо в "обсерваторію" — будівлю, схожу на муровану альтанку. Звідти вид на водоспад найкращий серед усіх точок. О 12.00 струмінь води стає потужнішим і густішим. Бризки від падіння води піднімаються на висоту водоспаду. На нижчих рівнях потрібно прикриватись парасолею. Туристи фотографуються на фоні водоспаду. Дивляться на воду не довше півгодини і розходяться.
П'ять доріжок парку:
Стародавній прохід. З'єднує нижній оглядовий майданчик з верхнім, де розташована "обсерваторія". Її 1781 року збудували за наказом Папи Пія VI. На половині шляху є тунель через скелю, що веде на "балкон закоханих". Складність — вище середньої, час підйому — 40 хв, висота — 150 м.
Кільце німфи. Доріжка веде вас в саме серце водоспаду по дерев'яних сходах і містках. Звідти видно 2-й і 3-й каскади. Складність — легка, час підйому — 20 хв, висота — 40 м.
Зустріч води. Доріжка веде до ущелини і порогів річки Нера. Складність — легка, час підйому — 20 хв, висота — 15 м.
Велич. Доріжка веде вас дерев'яними сходами на вершину гори Пеннаросса до двох оглядових місць навпроти водоспаду. Складність — середня, час підйому — 20 хв, висота — 75 м.
Скелі і людина. Ця доріжка дає змогу побачити безліч водойм, а також струмків, що течуть по скелях. Складність — легка, час підйому — 30 хв.
Краса водоспаду була відома ще в древні часи, а ще більшої популярності у Європі він набув у XVIII ст. Про нього писали поети і письменники, обожнювали принцеси, відвідували науковці й інтелектуали. Також водоспад став одним із головних напрямків серед мандрівників Гран-туру. У часи Відродження це була обов'язкова поїздка для дітей аристократів, що здійснювалась в освітніх цілях.
Його створили у ІІІ столітті до н. е. за наказом римського консула Манія Курія Дентата. Біля міста Рієті через річку Веліно утворилася болотяна місцевість. Місцеві мешканці вважали, що через це вони хворіють на малярію. Тому збудували канал, щоб осушити болота, і направили воду на скелю. З неї вода спадає у річку Нера.
Проте з часом канал занепав. З XV ст. і до кінця XVIII ст. його кілька разів перебудовували і встановили заслін, що контролює потік води. З середини XIX ст. водоспад використовують на гідроелектростанції. Саме тому його вмикають так рідко.
9 
2164
Коментарі