На острові Балі індуїстські храми побудовані в джунглях

Фото: Фото: Марія Шайдрова

Балі – острів у морі Балі. Належить Індонезії. Влітку минулого року мені випала нагода відвідати це незабутнє місце.

Індонезійці називають Балі "буле планет", чи планета білих, оскільки це місце туристичне і має все, що потребує пересічний американець чи європеєць для комфортного відпочинку. Він цікавий багатою індуїстською культурою: численні храми, датовані 11 та 7 століттям нашої ери, традиційний одяг та захоплюючі сільські краєвиди. Коли вам заманеться відвідати цей унікальний індуїстський куточок, то ніколи не заїжджайте в місто Кута. Це відомий курортний центр, який нічим не відрізняється від таких самих курортів Єгипту та Туреччини. Тримайте шлях на маленьке ремісниче містечко — Убуд. Беручи до уваги постійні затори та шум Кути, Убуд є справжнім раєм та місцем спокою.

Ціни в звичайних кафе не високі. Тому скуштувати страви місцевої кухні можна за 12 000 рупій (10 гривень). В цю порцію може увійти м'ясо, рис чи риба. Насправді місто славиться храмами, традиційними виставами та відкритими( тобто без заторів) шляхами до північної частини острову, вулкану Батукару та озера Братан. Хоча рекламні статті говорять про красу міста Сануру та пляжу Кути, можу вас запевнити, що на півночі краєвиди не гірші, тільки людей немає.

Острів Балі має 150 кілометрів з заходу на схід та 80 кілометрів з півночі на південь. Не так вже й багато, але враховуючи гірські хребети, то об'їхати острів не легко. Свій маршрут ми розділили на 4 дні для того, щоб, починаючи з Убуду, на орендованих байках об'їхати всю східну частину острова, зупиняючись біля відомих храмів та красивих краєвидів. Залишили один повний день на огляд шістьох храмів поблизу Убуду.

Щодо храмів, то вони справді вражають, але не своєю красою та величністю. Адже храмом може бути й невелика печера чи накриття, а разом з територією, індусами, квітами під ногами, купальнями храмові комплекси створюють шедевр. З індонезійської "Pura" - це храм і кожна назва релігійної споруди має це слово в своїй назві. Ми відвідали: "Pura Besakih", "Pura Goalowak", "Pura Goa Gajan"(слонова печера), "Pura Tithra Empul" (умивальниця) та інші. Багато з храмів датовані 11 століттям. Наприклад, "Pura Goa Gajah", що є всесвітнім спадком ЮНЕСКО. Атмосфера кожного храмового комплексу незабутня, відчуття тиші та спокою не можна описати.

Храми побудовані в основному в джунглях, тому там відчувається прохолода. Багато балійців їдуть в храми на паломництво, бо вірять, що вода, яку створив бог Індра в храмі "Pura Tithra Empul' – цілюща та всі жертовники і споруди є святими. Подекуди, нам навіть не дозволяли заходити у взутті, щоб не провокувати злих духів. Вхід у відомі храми, зазвичай, коштує 15000 рупій (14 гривень), але ми вчотирьох робили собі знижку та платили тільки за трьох, в Індонезії - все можливо. За один день ми оглянули всі найвідоміші храми Убуду. На наступний день на байках вирушили на північ до вулкану Батукару та озера Батур. Дорога була не дуже безпечною: суцільні "серпантини", тому ми вирішили доїхати до вулканів, потім до північного узбережжя та назад до міста.

Наше хвилювання пояснювалось ще тим, що не всі мали права та досвід їзди взагалі. На шляху нам трапилися місцеві поліцейські, з якими ми довго торгувались за штраф - врешті-решт заплатили 20 гривень за два байка. Подивившись на красу озера Батур, ми вирішили поїхати далі, не зважаючи на те, що на екваторі ніч наступає в 6 годин вечора, а вже було близько трьох. Ми відправились на північ острова та проїхали все північно-східне узбережжя. По дорозі зупинялись, щоб подивитись всі храми, які нам зустрічались.
Дорога назад до Убуду виявилась не легкою: ніч надворі, ліхтарі є не крізь, самі без орієнтирів та водійського досвіду. Довелося наздоганяти всі місцеві байки та питати дорогу на Убуд. Місцеві дивились на нас сміючись, адже до міста було не менш 4 годин. Долаючи шлях на швидкості 100 км/год на маленькому моторолері, ми після 11 годин їзди дістались місця призначання. Це доводить, що за 11 годин можна подивитись рівно половину острову, а за 24 години — увесь. Ми насправді встигли подивитись більшу частину відомих місць та не лімітували себе в спогляданні на них.