За що нас так люблять грузини, зрозуміти годі. Вони цього не пояснюють. Але що є, то є: там до українського паспорта ставляться з великою шанобливістю.
— Я служил в армии в Сумах — красивый город! — У меня теща из Козятина — я люблю к ней приезжать, — такі компліменти Україні чути у Тбілісі на кожному кроці.
Тбілісі своїми вузькими вуличками й широкими балконами нагадує Алупку, Бахчисарай, трохи Одесу. Але там іще тепліше, середня температура січня — плюсова. На багатьох вулицях є пальми, пишніші за ялтинські. У двориках сохне білизна, ростуть фруктові дерева: хурма, інжир, яблуні.
Української мови у Грузії не розуміють, але слухають радо. Російську розуміють майже всі, хто старше 30 років. Молодь спілкується англійською. Усі вивіски — грузинською, назви вулиць і написи на громадському транспорті також. Зрозумілу туристичну карту не знайти. Орієнтуватися самотужки складно. Але ж є легендарна кавказька гостинність. Якщо грузин не знає відповіді — він турботливо передасть тебе іншому грузинові, той третьому, поки хтось не вдовольнить цікавість приїжджого. Крім того, у Тбілісі добре, на європейський вишкіл, навчені поліціянти. Їх можна запитувати про що завгодно, від адреси найближчого туалету до дати заснування стародавнього храму.
— Це церква Самеба, або Трійці — найвищий над рівнем моря православний храм у світі, — із гордістю розповідає поліцейський Автанділ. — Збудували, щоправда, нещодавно — лише кілька років тому.
Він каже це сором"язливо. Бо ж тут християнство прийняли набагато раніше, ніж на Русі, і грузини пишаються, що їхні храми древніші за наші. І церква VI ст. Анчисхаті, і кафедральний собор Сіоні стояли тут іще до прийняття християнства князем Володимиром. Старіший навіть від наших чернігівських соборів і храм Джварі.
У Старому місті, неподалік Майдану, любив вештатися уродженець Тбілісі, молодий Сергій Параджанов. Там нині встановлено йому пам"ятник. З IV ст. височать мури фортеці-тюрми Нарікала.
Якщо грузин не знає відповіді — він турботливо передасть тебе іншому грузинові
— Там Коба, кажуть, сидів, — розповідають легенду про Сталіна місцеві хлопчаки.
У різні боки від Майдану йдуть під гору вузенькі вулиці. На них стоять малоповерхові будиночки з різьбленими дерев"яними балконами. Майдан — туристичний центр Тбілісі, як-от у Києві Поділ. Там чимало ресторанчиків, мистецьких галерей, сувенірних крамниць, пунктів обміну валют. Крім цього, гроші міняють на кожній станції метро.
— От, візьміть рубль, — кажуть так інколи грузини на свій ларі. Так само, як у нас "рублем" дехто називає гривню.
Готелів багато, але місця варто замовляти завчасно. Грузія — туристична країна, і приїжджих чимало. Для найзаможніших у Тбілісі є п"ятизірковий "Шератон". Для масових туристів, як у Криму, працюють міні-готелі на дві-три зірки. Хоч сервіс приємніший за кримський — грузини не просто ввічливі, а гостинні. Проживання коштує $40–100 на добу за номер. На крайній випадок, біля залізничного вокзалу (та однойменної станції метро) жіночки здадуть вам кімнату за 25 ларі (80 грн).
Місцева кухня для нас, може, занадто гостра, перчена. Але звичніші такі звичні страви, як хачапурі, продають усюди. Хінкалі, або великий пельмень, у їдальні-хінкальні Тбілісі на просп. Руставелі коштує 50 тетрі за штуку. Порція з п"яти хінкалі дорівнює за вагою нашим 12 вареникам і обійдеться у 8,5 грн. Крім популярних грузинських вин, які також є у будь-яких крамниці чи ресторані (але у літак дозволяється взяти лише дві пляшки), у Грузії продають місцеве пиво "Казбегі" та "Натахтарі" по 1,5–2 ларі за пляшку. Воно не гірше від українського. Помаранчеве ситро "Натахтарі" мені видалося смачнішим за наше. Чача — не слабша за "Первак". Хоча грузинський коньяк, мабуть, не дотягує смаком до наших таврійських чи одеських.
Звичайно, Грузія — це не лише столиця.
— Дорогой, хочешь рыбалку на горной реке? Или покататься на вертолете над Кавказом, — пропонує Бачо Габідзе, співробітник турагентства, розташованого неподалік Палацу шахів у Тбілісі.
Улітку тамтешні приморські курорти не поступаються болгарським чи турецьким. Цілий рік працюють гірські санаторії. Серед найвідоміших — у містечках Боржомі, Цхалтубо, Набеглаві, Ткварчели, Абастумані, Сурамі. До речі, у Сурамі є стара романтична фортеця, яка надихала Лесю Українку на вірші, а згодом Сергія Параджанова — на кінофільм.
— Тепер найкращі гірськолижні курорти! — переконує Бачо.
Це Гудаурі — для лижників та сноубордистів, обладнаний новітніми австрійськими підйомниками. А також найвідоміший високогірний курорт Бакуріані — для всіх видів зимового спорту. Там любили тренуватися ще радянські олімпійці.
Турагентства рідко організовують тури до Грузії
— Для того щоб поїхати у Грузію, вам знадобиться закордонний паспорт, копія українського та ідентифікаційний код, — кажуть у столичному туристичному агентстві "Хеппі вікейшн".
У київських турагентствах запевняють, що вигідніше купувати квитки в авіакасах і організовувати подорож самому. Тому більшість із них не займається організацією відпочинкових турів до Грузії.
Авіапереліт туди й назад коштує близько 2000 грн. Рейси є щодня, летіти 2,5 години. Тур на тиждень, із проживанням у чотиризірковому готелі (тільки сніданки), обійдеться у 600 євро.
Валентина ТУЖИНА
3 
1
Коментарі
2