"Я їздила у Болгарію тричі, — розповідає киянка Тетяна Калужина, 36 років. — Щоразу користувалася послугами столичного туроператора "Аполлонія тур". Власниця цієї фірми — болгарка. Вона напряму працює з тамтешніми агенціями, тому вибір готелів вони пропонують найбільший у Києві".
За дорогу та 10-денний відпочинок наприкінці серпня Тетяна заплатила 1300 грн ($260). За харчі платила окремо. Обідала у місцевих ресторанах. Порція супу там коштує 4 грн на наші гроші, салат — 5 грн. Друга страва обійдеться у 6–10 грн.
— Болгари в борщ додають шматочок лимона та кілька маслин, — каже жінка.
Незважаючи на те що країна приморська, риба у місцевих ресторанах та магазинах дорожча за м"ясо. А персики, виноград та яблука — дешевші, ніж в Україні.
— Цікаво, що болгарський перець, який вирощують в Україні, більш м"ясистий та соковитий, ніж місцевий.
Усі три рази Калужина їздила у крайню південну точку — найстаріше місто Болгарії Созополь. Воно збудоване греками 610 року до нашої ери. Дорога автобусом із Києва займає 33 години.
— Під час поїздки, звичайно, втомлюєшся, — каже Тетяна, — але краєвиди за вікном компенсують усе.
Созополь розташований на півострові. Місто умовно розділене парком на дві частини — стару й нову. У старій дороги викладені бруківкою, вулиці вузенькі, будівлі дерев"яні, невисокі.
Щоразу жінка зупинялася в різних готелях. Власники кожного знали російську мову.
Територія всіх готелів у країні густо засаджена різноманітними кущами та квітами.
— У мене склалося враження, що жінки влаштовують змагання — хто краще засадить подвір"я квітами. Дуже багато висаджують герані. У повітрі чутно її запах. Квіти звисають звідусіль — із балконів, вікон, веранд. Вони розставлені у горщиках на подвір"ї та в кімнатах.
У борщ додають шматочок лимона та кілька маслин
Територія готелів ідеально чиста. Болгари, каже Тетяна, прибирають, як чарівники: жодного разу не бачила, щоб хтось збирав сміття.
Жителі країни, вважає Тетяна, зовсім неамбітні. Для туристів вони організовують гарний сервіс, а самі живуть в невеличких дерев"яних будівлях, на кшталт нашого льоху. Увечері родини збираються за сімейним столом та п"ють ракію.
Часто один готель належить кільком сім"ям. Але вони не конкурують між собою. Найважливіше для них — гармонія.
Усі пляжі у країні безкоштовні. За гроші пропонують лежак та парасолю.
Із Созопольського узбережжя видно невеличкий півострів. На ньому стоїть старе місто Несебр. Туди Тетяна їздила на екскурсію за 100 грн.
— Там заповідна зона. Крім екскурсії по амфітеатрах та уламках туристів водять на коньячний завод, де можна за собівартістю купити ракію — місцеву горілку на винограді.
Туроператори пропонують із Болгарії з"їздити на день-два до Туреччини. Поїздка на один день коштуватиме $50.
— Нас возили до Стамбула, — каже Калужина. — Побувала я на відомому прикрасами "Золотому ринку". Але виявилося, що ціни на ньому такі ж, як і в решті магазинів.
Але з другої половині вересня у Болгарії починається сезон сильних вітрів. Температура повітря там ще висока, нині 20 градусів, але купатися вже холодно.
Болгарки танцюють на вугіллі босоніж
— У болгар є такий вислів: "Хто не був на біваці, той не був у Болгарії", — каже Віктор Собіянський, 20 років, із Фастова Київської області. Хлопець цього літа їздив на відпочинок до болгарського міста Балчик.
— Бівака — це пікнік із традиційною болгарською кухнею, — пояснює Віктор. — Він завершується народним танцем на вугіллі. Піти на таку забаву мені порадили друзі ще в Україні.
У ресторані "Бівака" треба заплатити 65 грн за вечерю. Під час трапези клієнта розважають танцями і співами.
— Танцювали біваку дві немолоді жіночки, — розповідає Собіянський. — Спочатку вугілля розгрібають у вигляді хреста — щоб трошки прохололо. Жінки ставляться до танцю як до певної медитації.
Танцівниці виходять з іконою. Моляться. Те, що на вугілля боляче ступати, видно по їхніх обличчях. У повітрі чути запах паленої шкіри.
— На питання, чи це дуже боляче, — каже Віктор, — жінки мені відповіли російською: "Больно, иногда бывает очень больно. Сегодня было особенно больно: много отвлекали фотоаппараты".
3 
1
Коментарі