Для оформлення британської візи киянка Олена, 31 рік вийшла заміж. За свідоцтво про одруження заплатила посередникам $3 тис. Фіктивному чоловікові грошей не давала.

— Ми з ним ходили на інтерв"ю в посольство. Показували фотографії з неіснуючого весілля. На них я була в позиченій білій сукні. На пальці мала перстень із камінцем. Його перекрутила до середини, щоб більше був схожим на обручку. Переживала, щоб не помітили. Розказала все, що знала про Лондон. Кажу, мрію потрапити до Букінгемського палацу, подивитися, як живе англійська королева. Допомогло мені те, що я добре говорила англійською і відмовилася від послуг перекладача.

Київському журналістові Сергію Захаріну, 35 років, два роки тому відмовили у британській візі. Сергій подав письмову апеляцію з проханням пояснити причину відмови.

— Перед Новим роком мене запросили у Британію для висвітлення туристичних принад країни в українській пресі, — розповідає Сергій. — Подав усі необхідні документи: паспорт, його копію, копію старого закордонного паспорта з чотирма шенгенськими візами, довідку з роботи та з банку. За законом, відповідь мали дати протягом 48 годин. Але я чекав 20 днів. Пояснювали, що розглядають документи. А потім прийшла відмова. Причиною назвали відсутність у телефонному довіднику номерів газети, в якій працюю. Не знаю, який довідник вони використовували. В усіх документах я зазначав робочий номер.

Сергій ще раз заплатив консульський збір і подав документи. Згадує, як робив шенгенську візу, щоб поїхати в Нідерланди.

— У консульстві дали візу лише на 11 днів. На стільки часу був проплачений готель. Вирішили, що більше мені нічого робити в країні. Хоча журналіст має право оформити візу на п"ять років.

Філолог із Києва Наталія Лісова, 31 рік, отримала шенген без проблем, бо працювала у великій іноземній фірмі. Називати її не хоче.

— У мене була біла зарплата 600 доларів. До кризи цього було досить, щоб довести посольству, що я їду не на заробітки. Подорожувала Голландією, Францією, Фінляндією. У Відні була за три дні до закінчення дії шенгену.

— Консульства можуть відмовити у візі через будь-які дрібниці, — каже Сергій Сьомкін, 45 років, із Держслужби туризму і курортів. — Навіть заради статистики. Бо мусить бути певна кількість людей, яким відмовляють. Одна й та ж шенгенська віза в різних посольствах оформлюється по-різному. У консульствах Іспанії та Бельгії є інформаційні центри, які приймають документи. За це треба платити додатково — близько 180 гривень. Посольства Греції, Італії, Іспанії, Франції, Бельгії більш проблемні. Вимагають додаткові документи: довідки з банку про наявність депозитного рахунку, також про стан здоров"я, чи маєте машину.

Тим, хто вперше оформлює шенгенську візу, Сьомкін радить спершу отримати короткотермінову до Польщі або Чехії.

×