Рівнянка 32-річна Ольга Аверченко вчетверте прилітає до Тунісу. Цього разу за 10 днів вона проїхала країну з півдня на північ. На транспорт, житло, їжу та сувеніри витратила трохи більше $700.
— Така подорож важче переноситься, але цікавіша. Я прилетіла на острів Джерба, що на південному сході. А додому збиралася вже з аеропорту в Монастірі, — розповідає туристка. — Щодня ночувала в іншому готелі. Це невелика країна, має спекотний клімат, але дуже зелена. В Тунісі росте 70 мільйонів оливкових дерев.
На острові Джерба немає промисловості, тому повітря дуже чисте. Місцеві займаються ремеслами, фермерством або туризмом.
На острові є крокодиляча ферма "Експлорер". Тут у басейнах із пляжами, садами й містками живуть понад 500 рептилій. За ними цілодобово наглядають.
— Їх не ріжуть на шкіру чи м"ясо, — каже наглядач Мохаммед Гамаюн. — Крокодили — улюбленці нашого власника. Він вірить, що вони приносять удачу. Інколи даруємо тварин зоопаркам.
Туристи дивляться на хижаків згори, крізь металеві сітки.
За 200 динарів можна з"їздити на дводенну екскурсію в Сахару. Долари та євро в Тунісі приймають лише як чайові. Розплачуватися в магазинах, кафе та на ринку треба місцевими динарами. Обмінні пункти є при кожному готелі.
Курс усюди стабільний. За долар дають 1,36–4,0 динари, євро трохи дорожче.
Дорогою до пустелі минаємо мертве озеро Шот-Ель-Джерід. На берегах гірками лежить сіль. Туристи набирають її у порожні пляшки з-під води.
Найдорожчий білий верблюд коштує як три "мерседеси"
— Так дешевше, — радить гід Аднен Бехарія, 37 років. — У торговців вона коштуватиме вже 10 динарів за баночку. В їжу не годиться, зате для ванн кращої не знайдеш.
Озеро змінює свою форму залежно від сезону й погоди. У спеку від нього залишається безліч різнобарвних калюж. Колір води в озері залежить від хімічних елементів, що є в ґрунті. Від надлишку міді вода стає зеленою, залізо дає червоний відтінок.
— Над озером часто бувають міражі — здається, що видно море або оазис, — каже Аднен. — Насправді до найближчого поселення кілька десятків кілометрів.
Посеред озера в піску та солі стоїть покинутий човен зі щоглою. Це улюблене місце фотографів.
— Увечері в місті Дуз ми пересіли на верблюдів, щоб побачити захід сонця у пустелі, — розповідає Ольга. — Дівчатам підбирають худіших тварин, щоб зручно було сидіти. Чула, що найдорожчий білий верблюд у Тунісі коштує 150 тисяч динарів — як три "мерседеси". Їх купують лише багатії для престижу.
На другий день туристів везуть джипами дивитися будинки-декорації до "Зоряних війн" та бархани, що знімали у фільмі "Англійський пацієнт".
Добре тамувати спрагу місцевим чаєм з розмарином або м"ятою. Тунісці п"ють його гарячим і солодким. Наливають у маленьку склянку і посипають зверху кедровими горішками чи мигдалем.
— Як не дивно, після другого ковтка абсолютно перестаєш відчувати спрагу, — додає Аверченко. — Коштує не більше динара за філіжанку.
Із Тунісу також везуть фініки, оливкову олію та вино.
— Найкращі фініки мають бути світлими до прозорості, не надто солодкими. Ми вдома їмо їх по дві штучки на сніданок, не більше, — каже гід Аднен. — В Україну чомусь завозять найгірше: темні, перестиглі або засохлі плоди.
Туніську оливкову олію вважають найсмачнішою в світі. Літрова банка вищого сорту коштує від 10 динарів. Місцеве вино — рожеві, білі мускати або червоне магон — дуже слабке, має не більше року витримки. Чоловіки часто купують міцніші буху та тибарин — горілку та лікер із фініків.
Найдешевші в країні сувеніри продають у місті Кайоруан, що на півдорозі до Ель-Джему. Торговці пропонують берберські вузликові килими, кераміку, барабани, спеції, прикраси й одяг. На ринках традиційно торгуються. Ціну можна збити у 5–10 разів.
В Ель-Джемі розташований один із трьох найбільших амфітеатрів у світі. Тут знімали фільм "Гладіатор" із Расселом Кроу.
Поблизу римських розвалин у Карфагені на околиці Тунісу розташована президентська вілла.
— Навколо багато поліцейських. Віллу добре видно, але фотографувати заборонено, — попереджає гід. — Краще зайвий раз не дивитися в той бік, щоб не нервувати охоронців.
3 
1
Коментарі