У 22 роки Андрій Сидельников став чемпіоном Європи з футболу серед молодіжних команд. Грав він тоді у дніпропетровському "Дніпрі". Потім подався за кордон: у Німеччину, Корею, Азербайджан. Зараз 39-річний Сидельников тренує команду "Алан", яка грає на першість Дніпропетровська. Під час одного з матчів "Алана" ми й поспілкувалися.
На молодіжному чемпіонаті Європи-1990 ви почали грати тільки з чвертьфіналу. Чому?
— Мав певні розходження з головним тренером команди Володимиром Родіоновим. Він не викликав мене на матчі групового турніру. Але взимку 1990-го я пройшов повноцінні збори в Сирії та Ірані. Двічі зіграли з національною збірною Ірану, Родіонов претензій не мав. Команда була зіркова — Канчельскіс, Мостовий, Шалімов, Саленко, Юран. У фіналі обіграли югославів з Бобаном, Шукером, Просінечкі, Ярні, Шукером, Джукичем, Михайловичем. У Белграді виграли 4:2, а у Сімферополі — 3:1.
Але найважче було протистояти німцям у чвертьфіналі. Лідером там був майбутній гравець "Ювентуса", чемпіон світу-1990 Андреас Меллер. У Сімферополі зіграли 1:1. У Аусбурзі пропустили першими, але на 54-й хвилині торпедівець Чугунов рахунок зрівняв, у додатковий час, на 115-й, пощастило відзначитися мені.
Потім зазнав травми, і Грозний відмовився від мене
У стадії плей-офф ми уже грали без Кеташвілі та Цхададзе, бо грузинська футбольна федерація вийшла з союзної. Цхададзе, коли дізнався про це, плакав у літаку.
Товаришуєте з кимось із тієї команди?
— З Канчельскісом. За 15 років зв"язок не перервався. Їжджу до Москви — до нього в гості.
Чому не грали у національній команді?
— Не склалися стосунки з тренером — Анатолієм Бишовцем.
Сезон ви відіграли за київське "Динамо". Чому повернулися до Дніпропетровська?
— У Києві я опинився не за своєю волею. Служив там. Але не бачив у "Динамо" перспективи. Грав тоді ще у нападі, а "Динамо" мало Бєланова, Блохіна. Коли залишав "Дніпро", тренер Володимир Ємець попросив збільшити склад сім"ї. У мене уже був син Роман. Якби мав ще одну дитину, автоматично звільнився би від служби. Через рік народився Андрій, і я зразу пішов. Лобановський про цей тактичний маневр дізнався пізніше.
Останній чемпіонат СРСР відбувся у 1991-му. Після нього ви одразу поїхали до німецького "Ваттеншайду". Не мали інших запрошень?
— Після виграшу молодіжного чемпіонату континенту цікавилися мною в Англії, Іспанії. Але "Дніпро" не відпустив. Я поїхав до Ваттеншайду, невеличкого містечка. Перше тренування — трирічний контракт у кишені. "Дніпро" отримав 500 тисяч доларів. Але не склалося в Німеччині. Приїхав із травмою гомілки. Відновився, й "полетіло" коліно. Потім клуб очолив відомий футболіст Ханс-Петер Брігель. Тренування збільшив до двох годин. Удвічі більше, ніж було раніше. Навантаження я переносив важко. Попросив президента продати, хоча фінансовими умовами був задоволений — німці платили 4 тисячі на місяць, а були ще преміальні. Сім"я мешкала у п"ятикімнатній квартирі Гельзенкірхена. Мав розкішний "мерседес". "Ваттенштайд" хотів продати мене до турецького "Анталіаспору". Клуби домовилися про ціну — 400 тисяч доларів. Але потім німці її збільшили до 650 тисяч. Турки припинили контакти.
Таку суму виплатив південно-корейський "Чоннам Дреганс"?
— Точно. Я і не скаржився. Мав 6 тисяч доларів на місяць без преміальних. Від машини відмовився, їздив на своєму джипі. У дебютний сезон став бронзовим призером корейської першості, був другим за результативністю захисником турніру. У виставкових матчах грав у одній команді з Валерієм Саричевим та Олександром Подшиваловим, колишніми голкіперами "Торпедо" та "Арарату".
Як спілкувалися з одноклубниками?
— Ціла історія. Спочатку, якщо треба було поговорити з президентом клубу, дзвонив до Німеччини своєму менеджерові, корейцю, який знав російську. А він уже телефонував до клубу й говорив, що мені потрібно.
Місцева кухня сподобалася?
— У них прекрасне м"ясо. Коли залишав країну, кілька рецептів переписав. А от собачатину, хоча і пропонували, не вживав.
Чому повернулися до "Дніпра"?
— В"ячеслав Грозний очолив команду і запросив мене. Та й набридло вже у спекотній Азії. Але потім знову зазнав травми, і Грозний відмовився від мене. Був у московському ЦСКА, а коли вже Вадим Тищенко очолив "Дніпро" — повернувся. І розчарувався. Якось грали у Львові з "Карпатами". Якби виграли, стали б третіми. Але суддя Татулян, майбутній голова комітету арбітрів, нас просто не випускав за центр поля. Зіграли 0:0, і третє місце посіли "Карпати".
"Дніпро" ви залишили зі скандалом.
— Так клуб же мені не виплатив повністю зарплату. Тищенка змінив Кобзарєв. Я травми зазнав, Кобзарєв щось почав розповідати. Не стерпів. Почав судитися. Потім поїхав до Казахстану. Грав за 500 доларів на місяць.
1967, 27 вересня — Андрій Сидельников народився у Ровеньках Луганської області
1984 — став гравцем "Дніпра"
1985 — народився син Роман
1987 — з"явився на світ син Андрій
1988 — став чемпіоном СРСР
1989 — виграв Кубок СРСР
1990 — став чемпіоном Європи серед молодіжок
1992 — поїхав грати до Німеччини
1995 — переїхав до Кореї
2001 — повернувся у Дніпропетровськ
2007 — став тренером "Алана". Директор спорткомплексу "Омікс"
Одружений. Має двох дітей
2 
35413
Коментарі