Мій мобільний нагадує про себе.
— Ром, ти уже в Запоріжжі? Давай перенесемо зустріч на кілька годин раніше.
— Уже під'їжджаю, — відповідаю, — без проблем.
Січень 2017-го. На іншому кінці дроту — Юрій Вернидуб. Місяць тому його визнали найкращим в Україні: грав у груповому турнірі Ліги Європи, "рубався" з "Манчестер Юнайтед" Жозе Моуріньйо.
Тому я запалився тим, аби особисто побесідувати з тренером. Знаю, журналістам він не відмовляє, але хочеться поговорити ґрунтовно, про погляди. Інакше не варто їхати через усю країну.
Вернидуб зустрічає в холі готелю "Україна". Пропоную побесідувати прямо тут, щоб не забирати в нього часу.
— Ну, ти що? Давай покатаємося, покажу місто, я з авто, вип'ємо кави в "Інтуристі", — відповідає.
Знизую плечима. Мені не обирати, просто хочеться якомога швидше виконати роботу і, якщо така справа, звільнити вечір.
Усе за планом — прогулянка містом, "Інтурист", кава. Бесідуємо півтори години. Тренер викладається на повну. Під кінець жартома просить його відпустити, бо невдовзі перше тренування після зимової паузи. Погоджуюся, тільки прошу підписати книжку на пам'ять.
— Юрочка, удачи тебе, — до нас підходить якийсь чолов'яга і вітається з моїм співрозмовником.
Від п'ятниці Юрій Вернидуб більше не головний тренер "Зорі".
Тому я приєднуюся до побажань того мужика.
2 
1
Коментарі