Ексклюзиви
Неділя, 15 жовтня 2006 15:13

"Суркіс пошкодував 120 тисяч доларів"

Автор: фото: Вадим ДМИТРИЧЕНКО
  Андрій Василитчук не пропускає жодного домашнього матчу ”Карпат”
Андрій Василитчук не пропускає жодного домашнього матчу ”Карпат”

Андрій Василитчук, 41 рік, грав за збірну України тринадцять років тому. Тоді він виступав за тернопільську "Ниву". Потім перейшов до львівських "Карпат", хоча міг опинитися навіть у київському "Динамо". Зараз виступає за ветеранів "Карпат" і не пропускає жодного домашнього матчу львів"ян.


Що являла собою збірна України 1993 року?

— Дуже непогана команда. Підготовлена технічно й тактично, але зібрана практично "з листа".

Ту команду очолював Олег Базилевич.

— Серйозний фахівець. Знав про футбол усе. Навіть "травив" із незворушним виразом обличчя, і ти не міг розрізнити, жартує він чи говорить серйозно. Багато бесідував індивідуально. Команду комплектував на базі "Динамо" та "Дніпра". Решту гравців підшукували по ситуації. Сьогодні ти міг грати, завтра — ні. І тільки одна людина гарантовано виходила у стартовому складі — Віктор Леоненко.

У жовтні 1993-го ми здійснили турне по США. У неділю був тур чемпіонату, а вже наступного дня, в понеділок, команда вилетіла до Штатів. Летіли годин вісім з пересадкою у Шенноні. У літаку навіть у карти не грали, настільки втомленими були. Просто спали.

Чим США запам"яталися?

— Тоді країна готувалася до Мундіалю-1994. Дуже серйозною була робота всіх служб. Ми грали з Мексикою у Сан-Дієго. На поєдинок прибуло десь 50 тисяч мексиканців. Служба безпеки контролювала кожен крок — від виїзду з готелю до виходу на поле з роздягальні.

Буряк міг вилаятися англійською

Не розслаблялися навіть поза полем. За межі готелю практично не виходили. Та й грошей тоді було катма: платили нам за матчі суто символічно.

Запрошення до збірної стало для вас несподіваним?

— Звичайно. Я тільки рік грав у тернопільській "Ниві". Але у принципі шанс грати тоді надавали всім. Довелося й мені вийти на поле.

"Нива" тоді вирішувала високі завдання?

— Команду тренував Леонід Буряк. Із ним "Нива" не могла бути у турнірі статистом. Буряк — вдумливий, інтелігентний тренер. Хоча міг вилаятися. Але тільки англійською мовою. На мою думку, з тією "Нивою" Буряк був здатен досягти більшого, ніж із "Чорноморцем", куди поїхав працювати з Тернополя. У Тернополі люди не були так розбещені футболом, як в Одесі. "Нива" стала сьомою у чемпіонаті, ледь не дотягнувши до четвертого місця. А футболісти, як і Буряк, непогано працевлаштувалися: Леженцев перейшов до київського "Динамо", Тяпушкін і Тернавський — до московського "Спартака", Гашкін — московського ЦСКА.

1994 року "Нива" двічі обіграла "Шахтар" у Тернополі.

— Точно. Уперше ми виграли у гірників 2:1. Я був дискваліфікований, сидів на трибуні. Судив матч Костянтин Панчик із Сімферополя. На думку донеччан, не зарахував їм чистий гол. Оператор "Шахтаря" був за нашими воротами і надав докази того, що м"яч перетнув лінію воріт. Але у повторному матчі, 1 грудня, ми переграли "Шахтар" без надзусиль — 2:0.

Хто фінансував тоді "Ниву"?

— Обласна влада. Пропонували непогані умови. Я отримав державну квартиру в Тернополі. Хоча підйомних не дістав. Не пощастило.

Чому повернулися до "Карпат"?

— Мирон Маркевич покликав. А корінному львів"янину завжди хотілося грати в рідному місті.

Президент "Карпат" Петро Димінський звинувачує Маркевича у договірних матчах. Доводилося у них брати участь?

— На щастя, ні. Хоча такі матчі існують. Що я можу сказати? Маркевич — прекрасний стратег, він мислить глобальними категоріями. Димінського я не знаю, і слава Богу.

Як склалася ваша кар"єра у Польщі?

— Непогано. У першій лізі місцевого чемпіонату міг пішки ходити. Але потім рівень зріс і довелося "включатися", згадати про швидкості.

Як сім"я поставилася до переїзду до Польщі?

— Нормально. Навіть син у Польщі народився. Побутових проблем не було. Мову швидко вивчив, ментальність наша схожа з польською. У футбольному плані — жодних проблем. Грав у своє задоволення. Навіть на режимі зациклений не був. Дозволяв собі пиво після матчу.

Ваші діти — спортсмени?

— Так. Донька займається карате. А син обрав футбол. Тренується в дитячій школі "Карпат", у групі Василя Леськіва.

Футбольною кар"єрою задоволені?

— Частково. 1994-го міг опинитися у київському "Динамо". Розмовляв із Григорієм Суркісом та Йожефом Сабо. Але президент "Ниви" захотів 120 тисяч доларів. Суркіс відповів, що за такі гроші він купить чотирьох молодих футболістів.

1965, 13 липня — народився у Львові
1987 — уперше поїхав за кордон, до Болгарії
1992 — одружився з Оксаною Вахулою, народилася донька Наталя
1993 — дебютував у збірній України
1995 — перейшов з тернопільської "Ниви" до львівських "Карпат"
1997 — народився син Андрій
1997 — гравець польського клубу "Гетьман" (Замосць)

Зараз ви читаєте новину «"Суркіс пошкодував 120 тисяч доларів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода