"Щоб вам попався Казахстан!" — такими словами Андрій Баль, асистент тренера національної збірної України з футболу, привітав Фарерські острови, відразу як літак місцевої авіакомпанії таки знайшов серед суцільного дощу й туману коротку злітно-посадкову смугу єдиного в цій країні аеродрому й торкнувся колесами бетону. Сталося це після понад 5-годинного польоту із зупинкою в столиці Данії Копенгагені для дозаправки літака. Вона тривала годину, але футболістам і тренерам не дозволили не тільки вийти із салону авіалайнера, а навіть встати з крісел.

Окрім незвичної повітряної подорожі й острівної приполярної екзотики Фарер, нічого цікавішого на збірну України в цій поїздці не чекало.

Фарерські острови розташовані посеред Норвезького моря.  Їхня поверхня вкрита суцільними горами, на яких, окрім трави, нічого не росте. Зате увесь рік дме вітер, приносячи то сніг, то дощ.

Спробуйте залізти у дощову весняну днину на оглядовий майданчик статуї жінки зі щитом і мечем на схилах Дніпра у Києві. Уявляєте, який там вітер? А на Фарерах так завжди. По їхній траві тільки вівці можуть ходити. У людей ноги роз"їжджаються. Трава лежить просто на вулканічному ґрунті і, якщо на неї стати ногами, вислизає з-під них разом із шаром землі у 2–3 см.

На 18 островах мешкає 47 тис. населення. Більшість острів"ян займаються риболовлею та обробкою риби. Європейський рівень життя дозволяє мати на островах кілька десятків футбольних полів зі штучним покриттям, де й грають між собою у вільний час рибалки, вчителі, бухгалтери, продавці. Рівень цієї гри відповідний. Приблизно як у чемпіонів якогось нашого району.

На прес-конференцію прийшов один журналіст із єдиної острівної газети

І нехай би грали собі. Але УЄФА прийняла, всупереч її статуту, до свого складу територію, яка не є незалежною державою, а входить до Данії. До того ж допустила команду Фарерів, до якої входять дуже слабенькі гравці-аматори, до чемпіонату Європи.

Спортивний сенс тут відсутній. Збірна Фарерів не відзначалася досягненнями і навряд чи матиме їх у майбутньому. На островах досі згадують пам"ятні "битви" збірної, коли команді вдавалося забити гол. І це все.

За кілька метрів від поля можна було побачити, як важко дихають футболісти Фарерів після спроби зробити прискорення на 20–30 м. І це не дивно. Один із місцевих футболістів, який працює продавцем у супермаркеті, відразу після гри поїхав на роботу. Він мав відробити дві зміни, бо пропустив їх увечері перед грою. Отакий учасник чемпіонату Європи. Був би я трохи молодшим, точно поїхав би жити на Фарери, аби пробитися до збірної і зіграти проти Франції, Італії, Шотландії...

Можливо, міжнародна федерація навмисно кожні два роки влаштовує для кількох команд невеличкий "екстрим" у вигляді поїздки на "овечі острови". Саме так перекладається назва Фарер. Нехай світ побачить єдине острівне, трав"яне — умовно, футбольне поле, вирубане в скелях посеред села, а спортсмени по ньому побігають. Тільки для кого?

Наприкінці матчу Фарерів проти України на пагорбі за воротами Олександра Шовковського зібралося кілька десятків овець, які паслися неподалік. Окрім тварин, футболістів, тренерів, арбітрів та українських журналістів, за грою спостерігали ще кілька груп місцевих підлітків, працівники стадіону, лікарі та два десятки наших уболівальників, які добиралися через Норвегію. Оце й усе. Місцеві, серед яких знайшлися росіяни й поляки, пояснювали: коли б приїхав Андрій Шевченко, якого наставник українців Олег Блохін приберіг для наступної гри з Литвою, то народ з"їхався б на стадіон. Але оскільки у Шевченка перед вильотом щось традиційно засвербіло, острів"яни так і не побачили на своїй землі найвідомішого українця.

Наші без особливих труднощів заштовхали необхідний для перемоги м"яч, економлячи сили для важливіших поєдинків. Усього могли пропхати шість-сім, а реалізували тільки два. На прес-конференцію після гри прийшов один місцевий журналіст із єдиної острівної газети.

Як після цього не побажати фарерцям поїздки на гру до Казахстану? Щоб теж відчули екзотику.

×