У хорватському Поречі проходив чемпіонат Європи зі стрільби з лука у приміщенні. Львів"янин 30-річний Маркіян Івашко у стрільбі з класичного лука виборов дві медалі — бронзову в особистому заліку і срібну в командному. Повернувшись до Львова, він відповів на запитання "ГПУ". Розмовляємо одразу після його тренування на стрільбищі СДЮШОР "Електрон".
— Перед чемпіонатом Європи, якби мені сказали, що повернуся додому з двома медалями, був би дуже задоволений, — каже лучник. — А коли повернувся, картаю себе за те, що не зміг завоювати "золото". Воно було близьким.
У півфінальному поєдинку ви програли італійцю Франджіллі — 116:118. Далося взнаки виснаження у чвертьфіналі — там у перестрілці здолали росіянина Циремпілова?
— Ні, я занадто повірив у свою перемогу. В першій серії поєдинку з італійцем програв два очки, потім за дві наступні серії відіграв їх. І вийшовши на останню серію, вибив дві хороші центрові десятки. Був упевнений, що в мене вийде без проблем потрапити ще в одну. Трохи легковажно поставився до наступного вистрілу, втратив правильний настрій. Тому поцілив лише у вісімку, чого в мене не було дуже давно.
У фіналі командних змагань ви не змогли скласти гідної конкуренції італійцям. Чому?
— Почали стріляти нормально. В першій серії програли очко. В другій було порівну. А в третій в одного зі спортсменів збірної вийшов поганий вистріл. Ми програли цією серією дуже багато. Після неї відігратися було нереально.
Писали, що організатори чемпіонату Європи запропонували досить складну і важку схему проведення, яка виявляла найсильнішого не лише за готовністю показувати найвищий результат, але й за фізичною і нервовою витривалістю. Що мають на увазі?
Поцілив лише у вісімку, чого в мене не було дуже давно
— Змагання були розтягнуті впродовж всього дня. Якщо я, припустимо, починав стріляти перший спаринг о дев"ятій ранку, то останній міг закінчити о сьомій вечора. А всього тих спарингів було чотири. Тобто впродовж дня треба було бути в бойовій готовності. А це досить важко. Переважно змагання тривають півдня. Без довгих перерв. А тут перерви між спарингами по три години. Такого за свою кар"єру я не пам"ятаю.
Що цінніше для вас — особиста "бронза" чи командне "срібло"?
— Однозначно особиста "бронза". Не тому, що я применшую вагу командних змагань. Є факти. Команд було дев"ять, а учасників — близько 60. Імовірність здобуття медалі в команді значно вища. Та й у лучників так повелося, що особиста медаль завжди ціниться вище, ніж командна. Хоча, допустимо, якби поставити з одного боку командне "золото", а з другого — особисту "бронзу", тут вже був би паритет.
2007-го в одному з інтерв"ю ви сказали, що зарплата члена збірної України складає 700–800 грн. Щось змінилося з того часу?
— Середній рівень зарплати по Україні виріс, — сміється. Я — збірник України основного складу, отримую 2–2,3 тисячі гривень на місяць. У Туреччині, повернувшись із чемпіонату світу, спортсмен має за "золото" 60 тисяч доларів. Ми, приїхавши з чемпіонату світу 2007 року, де командою встановили рекорд світу, отримали 320 чи 350 доларів.
Змінити громадянство не думали?
— Я — патріот України. Виступатиму тільки за свою збірну.
8 
1
Коментарі