Після нічиєї з "Оболонню" Валерій Газзаєв перейшов межу. Замість перемог найвідданіші вболівальники почали бажати київському "Динамо" поразок. Лише у такий спосіб вони сподіваються спекатися непопулярного тренера.
1993 року очолюване Газзаєвим московське "Динамо" програло німецькому "Айнтрахту" — 0:6. Наставник одразу написав заяву про відставку. Повторити свій учинок Валерій Георгійович, напевно, не зможе. Тому дуже хочеться, щоб у липні за ним зачинилися двері з "правильного" боку.
Після "Оболоні" в чудесне перетворення "Динамо" не вірить ніхто, крім, мабуть, братів Суркісів. Команда втомилася від свого тренера-диктатора, а страх за помилку на полі такий великий, що на творчу ініціативу від гравців не варто сподіватися.
Зараз головне питання для фанів "Динамо" звучить так: а чи встигнуть звільнити Газзаєва до старту кваліфікації Ліги чемпіонів? У разі зміни тренера команда на хвилі піднесення, напевне, проб"ється до наступного кола. Якщо Суркіси вичікуватимуть, то з мріями про участь у груповому турнірі цьогорічної ліги доведеться розпрощатися.
Востаннє так беззубо кияни грали 1992-го, під керівництвом Анатолія Пузача. Досі пам"ятаю матч першого кола з давно зниклим запорізьким "Торпедо". Здається, за всю гру імениті столичні футболісти так і не змогли перейти на половину поля суперника. Тоді вони програли "достойно" — лише 0:1. А натужні матчі тривали аж до осені й закінчилися домашньою поразкою від "Андерлехта" 0:3. Гірше вже бути не могло. Саме тому в нового тренера Михайла Фоменка вірили всі. Наступного року апогеєм відродженого "Динамо"стала перемога над "Барселоною" 3:1.
Диктатори, як у кріслі глави держави, так і на тренерській лаві, потрібні лише в Росії
Я не знаю, хто стане новим керманичем "Динамо". Однак вірю, що новий тренер і його команда прогресуватимуть. Бо гірше, ніж з "Оболонню", бути не може.
А Газзаєву варто повернутися на батьківщину. Диктатори, як у кріслі глави держави, так і на тренерській лаві, потрібні лише в Росії.
4 
1
Коментарі