На чемпіонаті Європи з важкої атлетики українські спортсменки здобувають медалі, піднімаючи штангу неймовірної ваги. Ми всі радіємо з цих нагород, тим більше, що останнім часом наші чоловіки штанги так результативно не піднімають. Вдячні чарівним землячкам, за успіхами яких нелюдська праця на тренуваннях.
Непокоїть інше. Чому привід радіти перемогам українських атлетів дають останнім часом не зовсім традиційні категорії спортсменів? То ми всією країною на чолі з президентом вітаємо спортсменів-інвалідів. Тепер ось жінок-важкоатлеток поздоровляти будемо. А перед цим були жінки-борці, чи жінки-боркині? Як правильно назвати дам, які володіють прийомами спортивної боротьби?
Що в нас іще залишилося? Який спорт іще не опанований українськими жінками та інвалідами, ще раз честь їм і хвала?
Ми не маємо серйозного потенціалу в найпопулярніших видах спорту
Не буду прикидатися, що не знаю, в чому причина такого нетрадиційного акценту наших спортивних виступів. Не маємо серйозного потенціалу в найбільш популярних видах спорту — футболі, баскетболі, тенісі, хокеї... Тому нашим спортивним керівникам залишається або розписатися у власній безпорадності, або прикриватися хоч якимись медалями: студентськими, інвалідськими чи жіночими в боротьбі та боксі.
Робити це не так складно. Керівники держави у спорті не дуже тямлять, та й не до нього їм тепер. А широкій публіці, здається, все одно. Трибуни у нас однаково порожні що на змаганнях професіоналів, що на стартах жінок та інвалідів. Народ дивиться телевізор. Там довгоногі росіянки виграють тенісні турніри, засмаглі американки очолюють спринтерські забіги, біляві скандинавки летять на лижах до фінішу. А наші співвітчизниці тягнуть догори штангу з важелезними "млинцями". Тримайтеся, дівчата!
2 
1
Коментарі