До стадіону в Гамбурзі, де зустрічалися команди України та Саудівської Аравії, зусібіч ведуть сходи. У понеділок вони були суцільно жовто-синіми від українських прапорів та футболок уболівальників нашої національної команди. Складалося враження, що знаходишся не у Німеччині, а на Олімпійському стадіоні у Києві. Лише новий слоган "Віва, віва, Україна!", якого не доводилося досі чути від українських футбольних фанатів, нагадував, що це все відбувається майже за тисячу кілометрів від нашої столиці.
Згадалися мені в цю хвилину інші сходи, на стадіоні у Кельні. Я бачив їх вісімнадцять років тому по телевізору. Тоді наші (збірна СРСР) виграли на Євро-88 у Нідерландів, і сходи ті були всуціль помаранчевими: це уболівальники наших суперників із сумом залишали арену. Про те, чому там немає наших, тоді ніхто навіть не замислювався. Бо ж у ті часи, не такі вже й далекі, ми їздили на роботу на тролейбусі, у відпустку - на поїзді, а за кордон - на танках...
Як все змінилося за ці роки. Синьо-жовті електрички прибували до найближчої до стадіону станції, синьо-жовті автобуси паркувалися довкола арени. Та що автобуси: на величезній стоянці для приватних авто із недешевих машин виходили сотні й сотні людей у жовто-синіх футболках із нашими національними прапорами.
Виявилося, що приїхати на футбол до Німеччини і придбати квитки, найдешевші з яких коштували 45 євро, для тисяч українців - не велика проблема. То тут, то там зустрічалися знайомі обличчя. Мої земляки із Рівного упізнавали один одного, вітаючись так, ніби ми у себе вдома. Куди до нас було відомим своєю заможністю на увесь світ саудівським арабам. Їх було лише кілька сотень.
Щоправда, вже на трибунах стало видно, що дві третини стадіону заповнили німці, які прийшли і приїхали просто подивитися футбол. Однак чути було тільки наших! Практично українці грали цього вечора на власному полі! Здається, саме це було головним результатом матчу. Наша команда просто не мала права не перемогти за такої підтримки своєї публіки.
І що тепер скажуть ті, хто стверджував, що футбол в України безперспективний як бізнес, що у наших людей немає коштів, аби ходити на стадіони, і так далі. Є в українців гроші на футбол, на мандри до далеких стадіонів. Треба тільки, щоб футбол був справжній. Тоді такими, як Гамбург, який став українським 19 червня, стануть і наші міста.
Можемо, коли захочемо!
Микола НЕСЕНЮК з Німеччини
2 
4166
Коментарі