Сьогодні лідеру збірної України, гравцю лондонського "Вест Гема" Андрію Ярмоленку виповнюється 30 років. Я жодного разу не брав у нього інтерв'ю, але про один випадок, вважаю, варто було би написати.
Це було кілька років тому. Я якраз здавав черговий номер газети. Зосередитися заважали постійні дзвінки. Вирішив із годину не відповідати. І дотримався би часу, але надзвонював якийсь абонент. Дивлюся на телефон і не вірю своїм очам. Там напис: "Ярмоленко".
Жодного разу до того я не телефонував лідеру "Динамо" та збірної України, хоч і мав його номер. Перша лячна думка: "А йому що від мене треба?"
Беру слухавку. Андрій — сама ввічливість.
— Добрий вечір. У мене пропущений дзвінок від вас.
Від здивування я німію на кілька секунд.
— Від мене? — перепитую. — Не може бути!
— Може.
— Мабуть, це випадково натиснув не ту кнопку, — здогадуюсь я. — Вибачте.
— Нічого страшного. Дзвоніть іще.
За кілька хвилин опановую себе. "І чого не поговорив з Андрієм? Міг же стільки запитати…", — серджуся. Про всяк випадок записую в блокноті кілька загальних футбольних запитань.
Треба бути готовим до всього. Раптом Андрій набере мене колись прямо із Лондона?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У "Вест Гемі" захоплюються Ярмоленком
В активі Ярмоленка 84 матчі у складі збірної України, де він забив 37 м'ячів.
Коментарі