Українська мова з кожним роком стає все біднішою, з ужитку виходять багато слів. Про причини цього і поради щодо його уникнення кореспондентці Gazeta.ua розповів автор словників та перекладач Тарас Береза.
"Зараз є запит на вивчення української. Відомі люди розмовляють нею і роблять дописи в соцмережах. Більшість із них не мали можливості вивчати її в дитинстві, росли в російськомовних осередках, вчилися в школах, де викладали російською. До них треба ставиться з розумінням, заохочувати і підтримувати. На жаль, погана ситуація з чистотою мови в тих, хто вважає її рідною. У них дуже багато суржику, покручів та чужомовних слів", - міркує Тарас Береза.
Що найбільше загрожує українській мові зараз?
У битві за мову ми програємо війну двом монстрам – англомовній глобалізації та русифікації. Вони нищать нашу мовну автентичність. Люди не свідомі того, що мова маліє, зменшується словниковий запас. Українська перетворюється на суто "побутову". Це не та вишукана мова, це просто засіб для порозуміння між людьми. Але комунікативна - це лише найпримітивніша її функція.
Занепад мови відчувається й у сучасних художніх текстах. Письменники і перекладачі творять на догоду загалу, послуговуючися чужомовними запозиками. Все менше використовуємо самобутніх слів. Наприклад, слово "швидко" можна замінити на "квапливо", "нагально", "негайно", "поквапом", "похапки", "притьма", "спохвату", "шпарко". Ми маємо багатенну мову.
Яка причина, що не цінують свого? Як можна змінити ситуацію?
— Триває потужна інформаційна війна, що має вбивчий вплив на українську мову. Люди схильні швидко перебирати чуже, послуговуватись, як їм зручно, звичними російськими конструкціями. Також новітніми запозиченнями з англійської, які вони вважають коротшими, зручнішими та сучаснішими.
Українську мову потрібно подавати як модну та сучасну. Для того потрібно, щоб українське якомога більше з'являлося в інтернеті, а також у мобільних телефонах через українськомовні застосунки. Якраз зараз працюю над декількома. Без підтримки держави та політичної волі нічого не відбудеться. Буде ще більше російського та англійського.
Знання історії, знання мови і приналежність до рідної землі визначають нас як націю і зберігають нам державу. Серед 6912 мов світу наша на 25-му місці за чисельністю носіїв. Це дуже висока позиція у світі, зважаючи на 400-річну історію заборон, приниження та дискредитації.
Щоб мова далі жила, ми мусимо її захищати. Є яскраві приклади мовного патріотизму та самобутності. Це країни, в яких підтримка мови - на вищому законодавчому рівні. Польща, Франція, Чехія, Японія захищають мови від глобалізації, замість загальнопоширених англізмів культивують власні. Поляки називають футбол – "пілка ножна". Подібні вдалі новотвори є й у нас "інтернет" – "всемережжя", "ньюзрум" – "новинарня". Але ми цураємося таких слів, не вживаємо їх, намагаємося замінити на доступніші та легші англізми. Дедлайн, чізкейк, фідбек, пост, меседж, сторі, лайк, блогерство, контент, рекрутинг, перформенс, – усе це наша "гарна" сучасна українська. Потрібно розуміти, що цими словами вбиваємо нашу мову.
У минулому більшість, потрапляючи в місто, переходили на російську. Чи змінилася ситуація з цим зараз?
— Такий стереотип зародився у 1970-х. Молодь, яка приїжджала з села, намагалася швидко стати міщанами - "своїми" – починала говорити "міською" мовою, російською.
Сьогодні ж українська мова аж ніяк не є другосортною. На це вплинули події двох Майданів, розвиток української літератури, кіно і театру. Але замінити російську повністю все ж не вдається. Чому?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Хіба якісь забігайлівки мають російські вивіски" - як на Хрещатику виконують мовний закон
Це світогляд малоросів. В Україні немає жодної людини, яка не розуміла б української мови. Наприклад, є одна академія бізнесу і маркетингу в столиці. У них взагалі немає українського змісту. А вони щороку збирають 7-8 тисяч людей – повні зали. Якби перейшли на українську – нічого б не втратили, а ще й зібрали би більші зали. Це стереотип, що українська може загальмувати бізнес.
Є прекрасні постановки в театрах комедій, чудові озвучення тих самих серіалів. Російськомовні українці кажуть, що комедії українською дотепніші і смішніші. Нещодавно дивився музичну комедію "Гуцулка Ксеня". Прозвучав вислів молодої дівчини до старшого пана: "Дядьку, ви якийсь підтоптаний". Зала зареготала! Це про те, що в кожному з нас живе рідне слово у всій своїй красі, розмаїтті та багатстві. Та ми ліниві до мови, не хочемо відкривати її скарбів ізсередини. Те, що назовні, крім літератури, театру і частково кіно, - мовна полова, де в одному реченні поряд з українським – російське, англійське та ще невідомо яке.
На мою думку, мова львів'янина складається на 60% з української мови, 30% - це суржик, 10% - англізми. Ситуація років 10 тому була кращою. Українську принаймні було чути у Львові. Місто традиційно вважають осердям усього українського, але сьогодні все більше штучного, російськомовного, глобалізованого, зокрема й щоб догодити туристам. Зараз ситуацію змінила велика кількість туристів, переселенців, швидкий розвиток технологій. У Києві 50% суржику, 30% - української і 20% - англізмів, у Харкові – 60% суржику, 30% української і 10% англізмів.
Це саме суржик, а не російська. Він шкодить українській не менше, ніж танки на Донбасі. Ось так і втрачаємо мову. Вчора дивився серіал "Спіймати Кайдаша". Те, як там говорять, – реальна картина. І не лише в селах, але й в українських містах.
Чи зможе впоратися з українізацією мовний закон?
— Він не вирішує всіх питань. Стосується лише офіційної сфери, діловодства й освіти. Прийняли його для заспокоєння суспільних настроїв. Потрібно вести потужнішу гуманітарну політику. Щоб впливові медіа підтримували її, пояснювали суспільству важливість мови. Востаннє це було під час Майдану. Після нього намагалися розмовляти українською. Зараз іде відкат назад.
Не обійшлося без апатичності нової влади та конформістського підходу "Какая разница". Шкодить ідея двомовності. Після президентських виборів у моєму оточенні стало відчутно, що люди менше читають, послуговуються мовою ютубу та соцмереж. Ті, хто намагався розмовляти українською, втрачають ініціативу - переходять на російську. У владі немає потужних еліт, які культивували б ідею української національної держави. Набагато важче стало видавцям. Відсутні соціальні платформи та майданчики, які порушували б мовні питання.
Карантин - чудова нагода зайнятися самоосвітою, читанням українських книг. Словники - це також книжки, в які потрібно вчитуватися, щоб віднайти влучне слово, зрозуміти автентичність мови, її багатство, синтаксичну та синонімічну розлогість. В інших країнах таких видань набагато більше, отож є своєрідна конкуренція. Читач послуговується найкращим, зокрема й електронними версіями. Там державна політика сприяє розвитку мови, а не знівечує її до мішанки з іноземними, як у нас. Мої словники є доступними для всіх мовців, попри вік, заняття, інтереси. Найбільше ними користуються російськомовні українці, які щиро бажають вивчити українську. Найбільше замовників з Києва та Харкова.
Якби суспільство повернулося до своєї самобутності, то й забороняти нічого не довелося б. "Русский мат" не викоріниш зі свідомості за допомогою закону. Мені до вподоби інший шлях. Через українські фільми й серіали й надалі пропагувати питоме українське. Краще вживати:
А бодай на тобі сорочка палала
Аби тє грім пальнув з ясного неба
Аби тє щикавка злапала
Аби ти щикав зранє до ночи
Бодай тебе той знав був, що трясе очеретами
Грім тебе бий
Жи б тє шляк трафив
Крутила б тебе лиха година
Лихо тебе бери
Стонадцять чортів тобі в хвіст
В Україні 16 січня 2020-го набула чинності норма закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" в частині мови реклами. Реклама на телебаченні, радіо, в інтернеті та на зовнішніх носіях має бути українською.
Іще в Києві протягом трьох років діє рішення міськради про обов'язкове використання української мови в рекламних оголошеннях та вивісках, меню в кафе та ресторанах, а також у сферах обслуговування. Воно носить рекомендаційний характер. Із його появою почалися зміна вивісок і перехід на українську мову в обслуговуванні. Як виконують мовний закон на головній вулиці столиці і що про це думають клієнти, дізналася кореспондентка Gazeta.ua.
5 
1
Коментарі
6