Для російськомовних зараз найсприятливіший час переходити на українську. Причина – війна з Росією. Своїм досвідом і порадами з цього приводу з Gazeta.ua поділилася Ольга Дубчак, авторка книги "Чути українською. У світі звуків та букв".
"Щоб російськомовні заговорили українською, то мають подолати психічний бар'єр. Для цього має бути якийсь поштовх. Сьогодні воюємо з ворогом, який говорить російською. Якщо раніше для відмежування від нього не було підстав, то тепер маємо. Це неабиякий поштовх користуватися українською. Усвідомлення небезпеки допомагає мобілізувати себе. Дивно, якщо цього хтось не розуміє. Якщо йому замало такої причини треба шукати іншу", - говорить Ольга Дубчак.
Вона народилася у російськомовній родині в Києві. Навчалася на українській філології у педагогічному університеті.
"Але навіть така спеціальність у вузі не змушувала мене переходити на українську, - згадує. - Усі навколо говорили нею, але на мене це не впливало. Натомість, поштовх дала Помаранчева революція. На Майдані панувала українська атмосфера і мій одногрупник сказав: "Як нам не соромно, що російською говоримо". Це був переломний момент. Відтоді говорю лише українською".
Багато громадських діячів засуджують російську мову, але мало є таких які готові підтримати перехід на українську. Що можете порадити російськомовним, які наважилися говорити державною?
Не боятися. Маю багато знайомих, які переходили з російської на українську. Їм було важко. Думали, що не будуть легко висловлюватися, так як російською. Психологічний бар'єр існує і це нормально. Якщо російська рідна, то змінювати її на іншу - це важко. Але це навіть цікаво – своєрідний виклик собі, квест, який при успішному проходженні, принесе величезне моральне та етичне задоволення. Не маю жодного прикладу, коли би людина перейшовши на українську, відмовилася від неї і повернулася на російську.
Для кращого володіння мовою рекомендують читати, дивитись фільми та музику. Та зараз все це великою мірою зводиться до соцмереж. Чи дає читання постів той же самий ефект, що і книги?
Дійсно, читання це перший і незамінний ресурс в опануванні мови – рідної чи іноземної. Певний ефект читання постів дає. Але ніхто не може гарантувати, що у фейсбуці чи тим паче в інстаграмі будуть написані грамотні тексти. Тому друковану продукцію ще ніхто не замінив і не замінить. Певний час вважалося, що вона виходить з ужитку і нікому не потрібна, не цікава. Але нині так не вважають. Для того щоб вчити мову і вправно нею володіти треба багато читати. Лише друкована продукція проходить через багато етапів підготовки і на виході маємо якщо не взірцеву, то хоча б оптимальну продукцію для читання українською мовою правильно. Той, хто пише в інтернеті не має цензора, редактора і коректора. А це означає "пишу, як хочу". Звісно, і книжки не завжди ідеальні. Адже зараз нехтують багатьма процесами через брак часу. Життя пришвидшується в усьому світі і в цьому немає винних, адже гроші хочеться заробляти.
Що підштовхнуло до написання книги?
Доводилося вивчати українську мову все життя, але жодного разу не стикалася із працями, які б зацікавлювали, легко читалися. Усі були надто академічними. Мала досвід викладання і виробила власну методику. Не вглиблювались з учнями в академічну науку, а з гумором і цікавинками розглядали мовні явища. Побачила, що це сприяє запам'ятовуванню. Багато років шукала щось подібне – легеньке й веселе. Виявилося такого нема. Довелося робити самій.
Нещодавно утворилося видавництво "Віхола", яке займається випуском книжок українських авторів у жанрі нон-фікшн. На початку, коли авторів було не так багато, мені запропонували написати книжку про українську мову. Оскільки планувала зробити щось таке - пізнавальне, але не підручник, то скористалася нагодою.
Чи важлива для сучасної людини грамотність?
У світі популізму і шалених ритмів грамотність - це останній оплот за який можна триматися. Мабуть, це звучить кумедно, але вона справляє психотерапевтичний ефект. Грамотні тексти завжди приємно почитати, засвоїти і отримати задоволення. Неграмотний – викликає лише погані емоції.
Якщо у людини виникають сумніви щодо тексту, більше питань, ніж відповідей, то він поганий. Наш мовленнєвий апарат у більшості випадків сам знає, як говорити правильно. Така підсвідомість працює і на тексти. Це все практика і досвід. З часом людина стає все більш грамотною і впевнено розрізняє помилки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи є різниця між суржиком і діалектом
Останнім часом все більше вживають термінів, які прийшли з англійської. Водночас, існує портал "Словотвір", де пропонують питомо українські замінники. Як ставитесь до цього процесу – маємо говорити як в оригіналі чи вигадувати своє?
Дотримувалася би золотої середини. Адже тут немає однозначного правильного шляху. Мова – живий організм. Не можна обрати щось одне – говорити тільки англіцизмами або до всього добирати українські відповідники. Є англіцизми загальновживані, які дуже міцно увійшли у вжиток і ними послуговуються всі без винятку користувачі мови - і молоді, і старші. Вони зрозумілі усім, їх немає сенсу замінювати. Бо дійде до явища пуризму – коли не допускатимемо жодних зовнішніх впливів. А це нелогічно, неправильно і нерозумно.
Але і з англіцизмами не варто перебільшувати. Часто цим зловживають представники молодшого покоління. Вживають слова на кшталт "хайп", "кріндж", "токсік", "чілл", навіть я їх часом не розумію. Почуваюсь не дуже комфортно, хоч і до старих людей себе не зараховую. Треба лізти у пошуковик та з'ясовувати про що говорять. Шукати золоту середину треба в собі. Допоможе чуття мови і співрозмовника. Щоби він вас розумів.
Часто говорять, що більш чистішу чи правильнішу українську мову зберегли у діаспорі. Інші виступають за Львів, де її не забороняли, як у Російській імперії. Ще є думка про Полтавщину, де творив Котляревський, або Черкащину Шевченка. Де або від кого можна почути більш чистішу українську?
Таке поняття дійсно інколи вживають. Адже маємо дві мови – це жива або розмовна, і літературна - закріплена в правописі. Жива лежить в основі літературної. Остання має правила, які вважаються взірцевими. Вони базуються на центральноукраїнських діалектах, до яких власне і входить мова Котляревського та Шевченка. Тому найправильнішу розмовну мову можна почути в центрі України.
Мова Галичини і Волині – українська, але належить до західноукраїнського діалекту. Не взірцева. Спільнота у діаспорі відокремлена від безпосереднього природного місця побутування української мови і часом виробляє власні правила. Це нормально, але також не можна називати мову діаспори найбільш правильною.
Це вічне питання. Скільки існуватиме правописів – стільки буде правильних українських мов. Зараз закріпленим на законодавчому рівні є український правопис, який вироблений на мові центральноукраїнських діалектів та затверджений Інститутом української мови.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий український правопис відстояли. Чим він особливий
Чи вдається українцям подолати почуття меншовартості і цінувати свою мову?
Українці протягом багатьох століть мусили доводити комусь і самим собі рівноправність та рівноцінність української мови із іншими. Григорій Квітка-Основ'яненко написав "Марусю", щоб довести що українською можна писати серйозні речі. Відтоді до останніх десятиліть мало що змінилося. Хоча з українськими письменниками все було гаразд, їх багато і вони чудові, але українські твори це була екзотика.
Зараз спостерігаю великий прогрес. Він був би неможливим без допомоги держави, яка ухвалила закони про мову та український дубляж, допомогла українському ринку книжок, заборонивши ввіз російської друкованої продукції. Громадяни завжди мають відчувати підтримку. Якщо її не буде, то вони не матимуть переконання, що українська мова це круто, потрібно і вартісно. Зараз держава на боці мови і це дає плоди.
Чому важливо користуватися саме державною мовою?
У романі чеського письменника Ярослава Гашека "Бравий вояк Швейк" у героя запитували: "Швейку, а чого ви говорите чеською мовою?" На що він відповідав "Тому що я чех". Україна має державність, свідоме суспільство, давню культуру. Варто відкинути насаджене ззовні російськомовне і обслуговувати це рідною та не менш давньою мовою.
2 
1
Коментарі