Своїми думками щодо ролі мови ворожнечі в інформаційному просторі і те, яким чином вона впливає на масову свідомість, поділилися українські письменники та медіа-екперти порталу "Читомо".
"Мова ворожнечі", або "мова ненависті", або "хейтспіч". Цей термін з'явився недавно у правозахисному дискурсі, - вважає директор ромської програмної ініціативи фонду "Відродження" Ольга Жмурко. - Це зумисне наділення негативними рисами представників окремих груп за певними характеристиками: етнічна чи гендерна належність, соціально-майновий статус, здоров'я, релігійні характеристики. "Мова ворожнечі" та її зброя є ніщо інше як дискримінація. Найсерйознішим наслідком прояву "мови ворожнечі" може стати подальша фізична агресія. "Мова ворожнечі", опинившись у руках пропагандистів, стала сильною, небезпечною зброєю під час поширення нацистської ідеології в часи Другої світової війни, а пізніше - потужним негативним інструментом геноциду у країнах Африки. Ці конструкції можуть стати не просто способом говоріння, але й способом думання цілого суспільства. В Україні, на жаль, політики, публічні діячі, медіа-персони не зазнають іміджевих втрат, саме через брак розуміння ризиків. Правових наслідків також, на жаль, немає. Але саме персональна відповідальність і розуміння цієї теми якраз і унеможливить те, що ці семантичні конструкції будуть коли-небудь унормовані у нашому суспільстві".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Англійська захопила нашу країну, як алкоголізм чи чергова політична проституція" - Фаріон
Експерт Інститут масової комунікації Роман Кабачій додає, що в країні, яка дуже довго видавалась дуже толерантною, взаємопроникною, здавалось, що "мови ворожнечі" у нас практично не існує.
"Тепер все це з'явилося в пропагандистському дискурсі. Після Майдану багато медіа почали спекулювати на темі переселенців з Донбасу, - продовжує Роман. - Я наведу приклад, коли волинське ЗМІ опублікувало новину про те, що нібито переселенці на Закарпатті вимагають відкриття російськомовних шкіл, причому посилання там було лише одне, на те, скільки переселенців проживає на Закарпатті. Розслідування показало, що жодних вимог не було. Але уявіть скільки людей цю інформацію поширили по різних акаунтах, сторінках. Після того як ми звернулися до редакції, що їхня новина просто фейкова, вони її зняли. Але жодних вибачень з їхнього боку не було. Медіа дуже часто просто вдають, що вони "не при справах".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Або російська мова в школі, або до побачення: Миколаїв сколихнув мовний скандал
"Коли ми говоримо про мову ненависті, нам потрібно пам'ятати про причину ненависті, - каже письменник Сергій Жадан. - Для мене очевидно, що в країні, яка четвертий рік веде війну з країною-окупантом, є ненависть. Зрозуміло, звідки ця ненависть береться. Я від початку конфлікту 2014 року та до сьогодні послідовно є противником мови ненависті. На моє переконання, мова ненависті - це мова слабаків, мова людей істеричних, невпевнених, які не можуть говорити з позиції сили, впевненості. Коли немає впевненості в своїх діях, виявляється захисна реакція – агресія. Намагаєшся переплюнути свого опонента його ж методами і ненавидіти його ще більше, ніж він ненавидить тебе. Ми не мусимо перепльовувати Росію в методах брехні, маніпуляції, фальсифікацій. Достатньо називати речі своїми іменами: ворог – це ворог, окупант – це окупант, агресор – це агресор. Якщо хтось вважає, що цього недостатньо, треба шукати причину в собі".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнили директорів, які не хотіли переводити школи на українську мову
Поетеса Євгенія Чуприна вважає, що треба розділити заклики та слова, табуйовані та дискриміновані як мова ненависті.
"Немає такої верстви населення, яку б так люто утискали та цькували, як митців. Ненормативної лексики не можна, не можна й емоційно-статево забарвленої, не можна використовувати мову ненависті. Це широко трактують. Не можна бути сексистом, не можна висловлювати свої емоції. Сьогодні у Facebook можуть забанити за слово москаль на місяць. Кинемо ретроспективний погляд на класику. Ми бачимо, що в Тараса Шевченка зустрічається слово "жид", яке не вважали образливим. Просто тоді так це називалося. Ми мусимо вирізати звідти це слово, тобто ми цензуруватимемо класику. Якщо подивитись на класику з погляду сексизму, можна "забанити" просто всю її. В Америці зараз цензурують Марка Твена. Повирізали слово нігер. Це означає, що борці за права афроамериканців знайшли свого головного ворога - Марка Твена. І так відбувається з усім. Давайте спокійно реагувати на слова письменників і пам'ятати, що усіляка ненависть має не тільки мову, але й причину. Доки ми не усунемо причину - не усунемо і ненависть".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Закон про освіту: і ганьба, і війна, і капітуляція" - Фаріон
Оглядач "Фокусу" Мілан Лєліч впевнений, що нам не можна малювати нашу картину чорно-білими фарбами. Людина схильна все розмежовувати на хороших та поганих. А під час війни це загострюється.
"Є хороші наші – патріоти, та є всі погані – ті, які воюють, спричинили війну, - продовжує Лєліч. - Узагальнення в такий час мають право на існування, але їх треба робити дуже обережно. Власне, в медіа якраз найбільша дискусія щодо пошуку нових правил щодо того, як називати нашу нову реальність. Досі є проблеми класифікації терористів. Чи можна їх так називати, чи ні, а кого можна так називати, а якщо він стоїть з дубинкою, а не автоматом - терорист він чи ні? Або, приміром, слово сепаратист - нормальне слово, а от сєпар - уже ні. Оці дебати, які відбуваються і призводять до грандіозних суперечок, відлякують тоталітарністю. Тобто усі точки зору йдуть на взаємознищення, аби з усіх лишилась одна-єдина, єдиний кодекс, який кожному медійнику треба набити на лобі, щоби він не припустився помилки. Боротьба за ультратолерантність - щоб не дай Боже не образити тих людей, що живуть на окупованій території, щоб ніде нічого поганого проти них не було сказано - може призвести до радикального звуження свободи слова".
4 
1
Коментарі