Як і очікувалось, зустріч Віктора Януковича з представниками вітчизняної інтелігенції 7 серпня у Криму була результативною. Вже наступного дня після неї президент підписав мовний закон Ківалова-Колесніченка.
У людей, обізнаних на українському політикумі, це не викликало подиву, бо сам склад тієї делегації був вельми промовистим для того, щоб сподіватися на інше рішення Януковича.
Так, Дмитро Стус кілька років тому на запитання луганської студентки відносно його співпраці з московськими виданнями, щиро відповів: "Я співпрацюю зі всіма, хто мені платить гроші".
Якщо коли-небудь у нас буде правдива історія України, то Леоніда Кравчука, зважаючи на його діяння, а не промови, буде названо не українським, а пострадянським президентом. Фактів, що говорять на користь цього, занадто багато, щоби наводити їх у форматі цієї статті.
Академік Микола Жулинський свого часу, якщо пам'ятаєте, обміняв у Віктора Ющенка свою можливість відвідин могили брата своєї дружини в Санкт-Петербурзі на зняття статусу особи нон-ґрата з такого дієвого ворога української державності, як Костянтин Затулін.
Поет Іван Драч, за даними професора філології Києво-Могилянської академії Лариси Масенко, перебуваючи свого часу на посаді голови Комітету Держтелерадіо, як ніхто інший з його колег, посприяв проникненню в наш вітчизняний телепростір прокремлівського російського капіталу.
Голова ВУТ "Просвіта", парламентська тушка Павло Мовчан кілька років тому зібрав із простих українців 600 тис. гривень на побудову Кобзаревої церкви в Каневі. І щось не чути ані про будівництво церкви, ані про повернення грошей людям.
Була там і сумнозвісна Лариса Скорик. Щоб не ображати жіночу гідність цього архітектора, назву її не політичною повією, а політичним дон-жуаном. Бо вражає та пристрасть, з якою ця жінка може відстоювати непогрішимість на правоту державних мужів протилежної політичної орієнтації.
Поета-пісняра Андрія Демиденка люди, які обізнані з нашою естрадою, гадаю, більше знають як представника радянської, а зовсім не української інтелігенції.
Перераховувати чесноти інших "ходоків" - а їх усього було близько десятка - до Віктора Януковича немає сенсу, бо достатньо й тих, що я назвав.
Усі сумніви в їхній "відвертій розмові" з президентом відпадають, якщо додати до цього, що формуванням списку запрошених опікувалась така "справжня українська інтелігентка", як Гана Герман.
Немає сумніву, що всі запрошені - люди з достатком істотно вищим за середній, і попри те, вони вважали за потрібне, щоб їхні квитки на літак до Сімферополя оплатив український меценат зі Швейцарії Богдан Гаврилишин. З погляду справжніх інтелігентів та борців за рідну мову, це виглядає, погодьтеся, вже взагалі ганебно.
Та хіба б пішли справжні українські інтелігенти на уклін до людини, яка де-факто та де-юре очолює сьогодні той антиукраїнський шабаш табачників та колесніченок у нашій державі?
1 
1
Коментарі
39