При передруці цієї статті поляка Якуба Логінова, хочеться змінити заголовок на "Мова - це гроші, гроші, гроші". По-перше - це правда. І не в останнє - так переконливіше для людей, у яких гроші є основною життєвою цінністю. Людям, які слабо відчувають нематеріальні виміри життя, складніше зрозуміти, в тому числі й, наприклад, чим шкодить байдуже ставлення до своєї мови. Оригінальна і повна стаття - Porteuropa.
Неважливо, якою мовою розмовляєш, важливо щоб ти був українським патріотом, авжеж? Не зовсім. Приклад використання ділової російської й української мов у Польщі та величезних грошей, які за цим ідуть, показує щось зовсім протилежне.
Портал "Порт Європа" вже п'ять років пропагує українську мову в Польщі як іноземну. Від 2010 року існує наш безкоштовний е-курс української мови для поляків. За останні роки ми всебічно заохочуємо поляків вивчати українську мову та використовували її в бізнесі. Ось і можемо зробити певні висновки.
Отже, щоб не казали, Україна – дуже важливий діловий партнер для багатьох польських підприємців. Це не тільки експортери, але, наприклад, туристичний бізнес – адже до Кракова, Закопаного, Ґданська тощо щороку приїжджає багато українців, і їхні гроші становлять вагому частку доходів польських власників готелів, ресторанів чи аквапарків.
Обслуговування цього сегмента ринку вимагає спеціалістів, які, як мінімум, знають мову. Яку? А це вже залежить від того, якою мовою користуються самі українці. А оскільки українці великою мірою російськомовні, польські бізнесмени часто вирішують, що не треба робити окремого перекладу на українську, "бо російську і так зрозуміють". І не треба на посаду спеціаліста для роботи з українським клієнтом працевлаштовувати працівника, який знає українську мову, бо вистачить того, хто знає російську.
Що це все означає для ринку мовних курсів і ринку праці?
Українська мова як іноземна в Польщі набирає значення, різко зростає кількість осіб, котрі вивчають українську. Але це все ще дуже маленький відсоток порівняно з тими, хто вивчає російську мову. Це видно хоча б на прикладі університетського навчання. Працівники кафедр україністики й української філології Ягеллонського університету в Кракові скаржаться, що польські абітурієнти не дуже охоче вступають на "українські" спеціальності – з точки зору майбутньої кар'єри все ще доцільніше вступити на російську філологію або "росієзнавство". А випускники української філології мають проблеми з працевлаштуванням перекладачем або в бізнесі – все ж є більше перекладів з і на російську мову, а тому й у польського бізнесу більший попит на спеціалістів від Росії, ніж спеціалістів від України.
Чому? Саме тому, що для українців, навіть із Заходу, "нема значення, якою мовою говориш, важливо, щоб ти був патріотом".
Тепер проаналізуймо, як у Польщі виглядає процес навчання української та російської мови.
Якщо хтось вивчає українську самостійно чи на курсі, або є студентом україністики, зрозуміло, що не буде їздити до Москви вдосконалювати мовну практику. Ці люди їздять до Львова, Києва, в українські Карпати. Залишають там гроші, підтримують місцеву економіку. Ті, що вчать українську, купують україномовні книжки українських авторів. І повірте, що студент українських спеціальностей на Ягеллонському університеті готовий витрачати на україномовні книжки великі гроші. А це – підтримка українського книговидання, української культури, це можливість кращого заробітку для талановитих українських авторів, які нерідко заробляють копійки.
Проте поляків, які купують українські книжки, досить мало. Значно більше осіб вивчає російську мову – і відповідно, купує російську літературу. А тепер уявіть собі, наскільки цей попит на українські книжки був би більший, якби Україна була більшою мірою україномовна, а відтак – якби польський бізнес потребував саме осіб, що знають українську мову, для контактів з українським клієнтом чи бізнес-партнером?
Тепер російська.
Вам, можливо, здається, що на уроках російської мови поляків вчать на прикладі української російськомовної літератури, а на мовну практику забирають до Одеси? Так, у певній, мінімальній, мірі так є. Але якщо вже вивчати російську мову, то навіщо користуватися підробками, коли можна мати оригінал? Тобто якщо вже кудись їхати за мовною практикою – то краще до Москви або Петербурга. В бюджетнішому варіанті - до близького Калінінграду.
Якщо читати російськомовну літературу, то не російськомовного українця Андрія Куркова, а російських письменників.
Ще цікавіше - в самих підручниках. Вони мало чим відрізняються від книжок часів СРСР. І тут просте правило: підручники до будь якої іноземної мови завжди в позитивному світлі представляють країну, мову якої ти вивчаєш. Тож ти, хоч-не-хоч, стаєш симпатиком цієї країни. І в польських підручниках російської та в програмі навчання цієї мови є той же сюжет: Росія – файна, цікава, симпатична країна, в чергових уроках студент чи курсант вчиться на прикладі текстів про чудову Москву, Петербург, діалогів з потягу Транссибірської залізниці, російської попкультури...
Таким чином навіть особа, котра записалася на курс із думкою про те, що буде працювати з українським клієнтом, хоч-не-хоч, у процесі вивчення російської мови як іноземної буде цю Росію любити й поважати. А звірства Путіна, порушення прав людини, агресія проти України? Забудьте. На курсах російської мови як іноземної того не навчають.
Зрештою, як мають навчати, якщо лекторами є часто іммігранти з Росії або випускники російської філології з часів минулої системи, які мають однозначно позитивне ставлення до путінської Росії і негативне – до "бандерофашистської України". Не завжди - але і нерідко - такий погляд передають своїм студентам.
Так люди часто стають тими, хто позитивно сприймає аргументи Путіна і підлеглих йому ЗМІ. І ви кажете, що "не важливо, якою мовою хто говорить"?
Я цим не хочу сказати, що всі поляки, котрі вивчають російську мову, одразу стають проросійськими і антиукраїнськими. Вони ж живуть у вільній країні, мають свій розум і вміють аналізувати факти. Але тенденція є. Хай би навіть такі симпатії мав кожен п'ятий, а це близьке до реальності – це вже забагато.
Проблема є, і невипадково функціонує сторінка "Російська V колона в Польщі", яка розслідує випадки потужних і впливових проросійських середовищ. Як стверджують автори сторінки, механізм породження пропутінських симпатій у Польщі дуже простий. Завжди все починається непомітно, з культури і мови. А ви кажете, що "мова немає значення".
І я тут пишу про ситуацію в Польщі, де все ж таки є досить багато осіб, котрі таки вивчають українську мову і є сильні проукраїнські настрої. А де інші країни: Німеччина, Австрія, Словаччина, де російська мова як іноземна є дуже популярною? Як тут не дивуватися, що в цих країнах є так багато "адвокатів Росії" і так мало "проукраїнського лобі"?
Пора усвідомити: те, який відсоток українців розмовляє українською в Україні, має суттєвий вплив на те, яку мову сусіди та партнери України будуть вивчати як іноземну: російську чи українську.
Україна настільки велика і важлива з ділової точки зору, що має потенціал, щоб іноземці масово вивчали українську мову. Адже в такій Польщі, Словаччині, Австрії чи Німеччині на ринку праці є потреба в сотнях тисяч осіб, котрі так чи інакше будуть працювати з українським клієнтом чи партнером – і разом із економічною євроінтеграцією потреба в них буде все більшою.
Якби Україна була хоч на 70% україномовна – ці люди вивчали б саме українську мову як іноземну, а процес їх підготовки дав би української економіці величезний стимул. Бо це – і посади для українських лекторів (заробітчани могли б нарешті давати мовні уроки, а не прибирати), і екскурсії в Західну Україну для вдосконалення мови, і закупівля українських книжок, газет, журналів, навчальних посібників, і нарешті – відвідування українських сайтів і розвиток українського інтернет-бізнесу, а не російського.
До ТЕМИ:
"Якщо Chrome українською за рік два мільйони завантажили – значить, є попит. Це спонукає розробника оплачувати переклад надалі. Ніхто тоді не скаже, що то не вигідно. Таке саме у суспільних мережах. Від початків усюди система бачить, що в тебе за мова – що тобі пропонувати. Ми набиваємо ціну клацаннями. Нинішні користувачі-патріоти мали б це розуміти. Це питання як ідеології, так і бізнесу", - мовознавче інтерв'ю "Люди не хочуть бути українцями. Бути українцем – то нині насамперед мовна ознака".
"Якщо в преференціях браузера першим стоїть "ru", то кожен ваш візит на кожен сайт є голосуванням за подальшу русифікацію інтернет-простору", - стаття "Як допомогти мові? За комп'ютером!".
2 
1
Коментарі
3