Латинський алфавіт не може адекватно передавати звуки української мови.

"У більшості європейських мов система письма надто складна і переобтяжена буквосполученнями. Має непрості правила орфографії з багатьма винятками. Доходить навіть до того, що в окремих мовах чіткої системи читання чи написання просто не існує, і правопис слів доводиться просто запам'ятовувати", - пише журналіст Тарас Клочко на сайті "Деловая столица".

Український алфавіт не має таких проблем. Він створювався пізніше латиниці і був пристосований до фонетики слов'янських мов.

"За приблизно тисячу років, що минули з часу створення кирилиці, фонетика слов'янських мов змінилася не сильно. Немає потреби модернізувати наявний алфавіт. Фонетика в більшості слов'янських мов еволюційно спростилася - зникли носові звуки, надкороткі зредуковані, дифтонги. Частину букв з абетки можна було просто вилучити. Український правопис, наприклад, досить давно позбувся кількох юсів - великих, малих і йотованих, єр, єри, фіти, іжиці, омеги, яті та інших і нічого не втратив", - повідомляє він.

Сучасна українська мова має переважно фонетичний правопис з декількома винятками. Ця система спрощує навчання дітей і іноземців українській мові та сприяє грамотності. Латинський алфавіт пройшлося б перероблювати, щоб він міг відповідати українській мові.

"Головна складність - забезпечити засобами слов'янської абетки передачу твердості-м'якості приголосних. Для української мови - критично важливо, адже твердість-м'якість приголосних має в українській мові фонематичну значимість. Приміром слова "кіт" і "кит" розрізняються перш за все не якістю голосного "и" чи "і", а вимовою приголосного "к". Аналогічна історія з "тин" і "тінь", "крук" і "крюк", "мала" і "маля", - пише журналіст.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мовознавець пояснив, чому не варто переводити українську на латинку

Українській латинці прийшлося б вдвічі збільшити кількість приголосних букв. Творці кирилиці замість цього розмножили голосні, яких менше.

"Так майже кожна з українських голосних букв має свій йотований аналог: а-я, у-ю, и-і-ї, е-є. Тільки букві "о" не пощастило. При цьому йотованість голосної означає не лише наявність перед нею приголосного звука "й", а м'якість будь-якого попереднього приголосного, якщо такий є. Ця система дозволила мінімальними графічними засобами фонетично передати важливу розрізнювальну якість звуків, і альтернативі цій системі в сучасній латинці просто нема", - підсумував Тарас Клочко.

×