Ексклюзиви
понеділок, 23 червня 2014 13:48

Для особливо дрімучих: останній допис про мовне питання в Україні - блогер

Слухав щойно в Шустера виступ Саакашвілі й довго не міг збагнути, що мені незвичайне. Раптом доперло - він українською говорить!

Росіянам не втямити, але в Україні нормальні люди розуміють обидві мови, а оскільки мови в чомусь подібні, часто вже не вловлюєш якою, наприклад, мовою дивишся фільм, поки про це замислишся - написав у Живому журналі користувач "a-s-k-e-t".

Так от, Саакашвілі говорив з акцентом, але українською! І непогано говорив. І згадуються ті, хто хвалиться нездатністю за 23 роки вивчити українську мову в тих мінімальних межах, в яких вона може знадобиться в ході проживання в Україні. Для розуміння: більшості жодного разу в житті українська не знадобиться.

У всьому світі соромно не знати іноземну мову - а ці хваляться тим, що не знають свою. І прикриваючи своє жадібне бажання отримувати багаті російські гроші, вони прикриваються неіснуючим мовним питанням.

І через це гинуть люди.

Я не кажу, що їм має бути соромно. Я не вірю в їхній сором. Тільки от питання - а можна їх, готових міняти життя реальних людей, нехай і вбитих чужими руками (що говорить окремо про їх моральну сторону) на віртуальне бабло, чи можна їх після цього вважати людьми?

За якийсь час блогер написав ширшу, остаточну, як каже, статтю про мови в Україні:

Я розумію, що в Росії мовне питання, як і національне, стоять гостро. Можливо, саме тому багато росіян не розуміють, а, швидше, й відмовляються розуміти, що в Україні таких питань немає. Вірніше сказати, точно не було до тих пір, поки ох...ївші росіяни не принесли їх зі собою. Були штучні спекуляції окремих партій та істерики божевільних бабок на проплачених мітингах.

Ніхто не може навести виразного прикладу дискримінації російської мови, в той час як прикладів дискримінації українського й україномовних - тисячі.

Велика частина видаваної друкованої продукції - від книг до журналів - російськомовні. Аналогічно кіно і телепередачі. Весь цей час постійно транслювалися російські канали, регіональне телебачення в купі областей було російськомовним.

Казки про російськомовні області теж дещо перебільшені. Якщо від'їхати від того ж Донецька в глибинку - там буде суржик із явно українською основою, хоч це може і змінюватися від села до села.

Коли вам розповідають, що в Україні 95% говорять російською, вам забувають розповісти, що при цьому 95% населення говорить і українською. Тобто 90% населення двомовні, незважаючи на те, що хтось із них воліє говорити українською, а хтось російською. Причому якщо відняти від цього числа тих, хто розуміє, але з принципу робить вигляд, що ні, цифра по двомовних наближатиметься до 100%. До речі, ті, хто стверджує, що не розуміє другої мови, у своїй повальній більшості, - люди похилого віку, що явно говорить про те, що це просто пережитки минулого.

На всякий випадок, про мовні закони - в тисячний раз для найбільш дрімучих:

З моменту здобуття Незалежності, в Україні діяв ще радянський закон про мови, який важко звинуватити в дискримінації російської (для дрімучих-дрімучих: при СРСР в Україні була стійка політика дискримінації якраз української мови, аж до її повної заміни російською).

Потім з порушеннями регламенту і закладеними 15 ярдів під розпил, був прийнятий закон Ківалова-Колетнікова (Ківалова-Колесніченка - Gazeta.ua), який передбачав права для інших мов, на рівні з українською, в межах регіону, у разі прийняття їх як регіональних місцевою громадою. Деякі області та райони на його підставі радісно прийняли російську регіональною, але ніякого реального впровадження закону не було, через занадто великі засоби, в нього закладені.

Треба розуміти просту річ. Житель, наприклад, Донецька міг спокійно прожити, ніколи в житті не використовуючи українську. І до прийняття закону Ківалова, і після. Навіть заяви в офіційні органи, в більшості своїй, спокійно брали російською, хоч це і було нібито незаконно, але все ж.

Так що від його прийняття нічого не змінилося, тому що з одного боку грошей ніхто не виділив, з іншого - багато його положень і так виконувалися за взаємною негласною угодою. Після Революції Гідності особливо скривджені депутати кинулися закон скасовувати, хоч і їжаку було зрозуміло, що дехто цим скористається як зброєю пропаганди.

Якби закон скасували, діяв би старий, радянський (див. вище). В.о. Президента Турчинов скасування не підписав, але джин був випущений з пляшки. Завдяки колишнім провладним депутатам і російському телебаченню запущений потужний міф, що російську мову заборонили, що приїде "Правий Сектор" і буде різати всіх, хто буде навіть думати російською. Досить наївний і звиклий вірити телевізору народ сходу і, трохи, півдня, це схрумав і жахнувся. Тобто ось це неіснуюче мовне питання роздули особи, описані вище.

Втім, на сході, якщо, наприклад, були проблеми з продажем солі або крупи, або вермішелі - варто було пустити чутку, що вони скоро зникнуть, і в наступний день полички були порожні. Наскільки це безсовісно чи по-людськи - якраз можете судити на цьому прикладі.

Сподіваюся, той, хто хоче думати, вже зрозумів, що проблеми з мовами у нас не було. Та й зараз уже немає, спровокований спалах минув.

До речі, можете перевірити це цікаве спостереження - за останній місяць, а то й два мовне питання піднімають лише російські коментатори. Самих "винуватців торжества" це питання давно не цікавить, позаяк рано чи пізно вони все збагнули. А ще вони зрозуміли, що не настільки їм противна ця українська мова в ліберальних умовах України, щоб аж влаштовувати через неї війни, і що їх просто накрутили. Так, можливо, з них багатьом не вистачає критичного мислення для швидкого відділення обману від правди, але вони зовсім не дурні й не ідіоти. Саме тому так поспішали з референдумами.

Тепер відповідь на питання, яке задають найчастіше - чому, мовляв, тоді вам не зробити російську другою державною, та й по всьому.

З усіх, кого я запитував, тільки один зміг придумати, чим регіональний статус мови гірше державного - мовляв, якщо житель Донецька захоче приїхати вчитися до ВНЗ в Київ, то йому доведеться вчитися українською.

Що я можу сказати. Якщо цей житель Донецька поїде вчитися до Англії, йому доведеться вчити англійську, що явно складніше. Ок, Англія інша країна, але якщо він захоче поїхати вчитися до Львова - для нього окрему групу організовувати? Свій склад викладачів? Можливо, все-таки простіше цим виняткам вивчити мову (звісно, якщо серед них попадуться ще саме ті, які не знають)?

Тепер, чому не можна в Україні робити другої державної. Справа навіть не в прикладі вище і не в величезних грошах, необхідних на впровадження. Справа в тому, що самоідентифікація нації, її унікальні особливості залежать від мови. Мова розвивається разом з нацією, проходить із нею всі історичні етапи розвитку і є матрицею, що відображає всю історію нації.

В українській мові є слова, яким немає точних синонімів в інших мовах, зокрема в російській. Відповідно, образи і поняття, якими роздумує українець - теж інші. Недарма кажуть: "Скільки мов ти знаєш - стільки разів ти людина..." Це про те, наскільки необхідно захищати й оберігати свою мову.

І про те, чому в СРСР так намагалися замінити українську на російську. А коли згадували про УПА - скулювались і починали старатись із потроєною енергією. Наслідки насильницької русифікації помітні і зараз.

Десь в областях, відібраних в України, таких як Кубань і Курська область, вже й не пам'ятають, що менше ста років тому там говорили українською. Тепер про це нагадує хіба що акцент.

Що цікаво, в чомусь проблему, як не дивно, сиановить са́ме повальна двомовність.

Якби Україна була двомовною країною, в якій мови надто різні для того, щоб більшість знало їх досконало, то і проблеми б не було - кожен дивився би своє кіно і читав би свої газети. Та оскільки майже всі розуміють дві мови, вони, умовно кажучи, не будуть надавати значення, якою мовою фільм. Плюс друга важлива особливість - наявність поруч великої російськомовної країни.

Тут неабиякою мірою проблема ще й економічно-комерційна. Як приклад - кінотеатри, це й справді, до речі, вельми неслабкий фактор впливу. Якщо можна буде не перекладати фільми і купувати права на трансляцію російською, що на багато дешевше, ніж робити свій дубляж, то транслюватиvуть те, що дешевше - фільми російською. Так, у західних областях хтось не піде, але це буде зовсім не та величина втрат (я писав вище - більшість нормально володіє обома мовами і їм пофіг, якою мовою дивитися), ніж між своїм дубляжем і купленими російськими ліцензіями. Цитати з фільму глядачі потім будуть переказувати теж російською. Анонси до фільмів будуть виходити російською. І так у всіх областях культури. Хто вкладатиме бабло в переклад, якщо і так подивляться, послухають, прочитають?

Українська, так остаточно й не оговтавшись від совка знов буде під загрозою, а з нею і вся нація.

Знаєте, основна риса дурня - він вважає, себе хитріший і розумніший за всіх інших. Тому я впевнений, що все, що я написав вище, на інтуїтивному рівні відчувають усі ті російські коментатори блогу, які лицемірно вимагають введення російської, як другої державної, сподіваючись таким шляхом знищити українську націю і думаючи, що окрім них цього ніхто не розуміє.

До речі, коли вводили обов'язкову частину українського контенту, я теж був проти, але якби мені тоді пояснили так, як я зараз, можливо, б я був "за".

Але за ці роки українські перекладачі й адаптатори пройшли шлях від Чахлика Невмирущого до чудових дубляжів піксарівських і диснеївських мультиків. До речі, недавно подивився шматок "Тачок" із російським дубляжем - чуваки, ви і половини принад фільму не бачили. Український дубляж вищий на голову.

Сподіваюсь, я доступно відповів на запитання? Ну, принаймні, думаю, ті, хто дійсно хотів отримати відповідь, він її отримав, nie? Більше про це я писати не збираюся.

 
Зараз ви читаєте новину «Для особливо дрімучих: останній допис про мовне питання в Україні - блогер». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути