Як Оксана Забужко українізувала свого чоловіка

До уваги уривки інтерв'ю з письменницею Оксаною Забужко, повна версія якого вийде 1 березня в 1566 числі "Газети по-українськи".

В роки моєї молодості я озиралася на звук української мови на вулицях. Україномовна молодь у 1990-ті - це був маркер певної політичної позиції. 20 років тому можна було за мовою одразу визначити коло твого читання. Нині україномовна молодь на вулицях Києва - це природно, як у всіх нормальних країнах. Тому пишеш уже не для кола посвячених, а мовою, яка в ужитку, і є абсолютно жива. І в якихось моментах помічаєш, що мова спростилася, вирівнялася. Це "закон малинового джему" - що ширше його розмазуєш, то менше він солодкий.

Маю знайомого, який свідомо самоукраїнізовувався. Він учився в Москві, закінчив там аспірантуру, народився десь на Далекому Сході. Після 1991-го, і після 2004-го були такі хвилі, коли люди переходили на українську з ідеологічних міркувань.

Коли мій чоловік мені запропонував одружитися, я виставила єдину умову: розмовною мовою в домі мати українську. Він із російськомовної родини в другому поколінні. Тож знаю всі ці процеси болісного й тяжкого переходу. Пам'ятаю, як коробило від отого глухого "ф" в кінці дієслів - думаф, ходиф, робиф.

Будь-який акцент дратує. Хоча різні акценти по-різному звучать. Сприйняття в кожній культурі якоїсь країни визначається тим, приємно чи неприємно звучить акцент її мовців, коли вони говорять твоєю рідною. Мені колись пояснювала одна француженка: для них, коли росіяни говорять по-французьки, то це "tr?s joli" - дуже симпатично - м'яко звучить. Тоді як арабський акцент у французькій - жорстокий і брутальний.По собі знаю, наскільки україномовним різко звучить російський акцент. Тож типова реакція: "Та говоріть по-російськи, не пружтеся". Я сама тисячу разів це робила. Щоб людині було легше, і тобі приємніше - всім краще. І мене якось оханула реакція одного такого російськомовного знайомого, який ну зовсім уже виламував, викручував речення. І я йому, щоб було нє так мучітєльно больно, це сказала. На що він мені відповів: "А где я научусь?". Цілком логічно.

×