У родини пенсіонерів Лавріненків із Вергунів на Черкащині дома живе дика козуля Квітка. Понад рік тому її знайшли в полі під лісом. Маленька тварина була ледь жива. За цей період тварина стала настільки ручною, що живе в хаті як кіт. Спить із господарями на ліжку, ласує сушкою та сухариками.
"На тиждень їй вистачає по півкілограма. Любить кукурудзяну дерть і чисту водичку. А пастися не дуже хоче, хіба що трохи посмикає листочків чи травички. В туалет ходить тільки на вулиці, стане біля дверей і попискує. Жодного разу не напаскудила. Боїться холоду і не любить, коли йде дощ. Вибіжить з хати, швиденько зробить свої справи і бігом назад. Ми до Квітки вже так звикли, що вона нам як дитина. Наші діти з онуками живуть окремо", - розповідає Тетяна Іванівна.
Козуля ходить в кімнаті по паласу. Підходить до дзеркала на шафі, на своє відображення не звертає уваги. Розвертається до дивана, де в кульку лежить сушка. Бере одну зубами й жує.
"Ми її як знайшли, то була в кілька разів менша за теперішню. Не тікала, настільки ослабла. Мабуть її матір застрелили мисливці або ще щось трапилося. Я чоловіка вмовила забрати її додому, а то б загинула чи бродячі собаки роздерли б. Видоїла там же в полі свою корову й налила в кришечку від бутля молочка. Вона полизькала. Я взяла її на руки і в машину. Дома поїли з мисочки молоком часто, згодом - рідше, пила рано і ввечері. А вже через кілька місяців зовсім від молока відмовилася. Зате почала їсти дерть і кормові гранули для курей", - згадує жінка.
В хату заходить Віталій Іванович. Заглядає у спальню. Там на ліжку Квітка згорнулася клубочоком. Лежить на квітчастій ковдрі зі штучного хутра.
"Вночі спить біля баби, Квітка її більше любить, бо я козу від себе прогонюю. А вдень лягає і на моєму ліжку, перескакує з бабиного через бильце. У спеку спить тільки на підлозі. Раніше вдома довго не сиділа, тікала в ліс. Бувало шукаємо її з бабою і день, і два. А потім сама приходить. А влітку одного разу попала видно в капкан. Прискакала з лісу на трьох ногах, задня ліва в крові й перебита. Сусіди побачили, що лежить під тином у нас та сказали. Ми в хату її занесли на руках. Дружина наклала жгут із дранки, вона так два тижні ходила, а потом сама зняла. Нога зрослася, але трохи неправильно. Але Квітка на неї стає. Зате після цього випадку з дому нікуди не тікає. Щоранку йде з бабою доїти корову, а потом за нею в хату. Баба в хату – і вона за нею. Якось пішли вони на город. Баба собі щось робила, а Квітка тинялася. Раптом біжать перелякані дівчата: "Бабо, тікайте, там біжить ота чупакарда". А то Квітка в спеку бігає із роззявленим ротом. А баба їм: "Дівчата, та то ж моя коза", - сміється Віталій Лавріненко.
Господарі кажуть, що козулю в хаті тримати не складно. Вона веде себе доволі спокійно.
"Правда, ховаємо від неї зарядне від мобільного, бо перегризає на шматки провід. То заряджаємо телефони у ванній. Туди вона не заходить. Дружить із нашими собаками. З котами в купі може й спати, а з білим геть і цілується", - каже Віталій Іванович.
7 
35413
Коментарі
5