29 жовтня, понеділок — святого мученика Лонгина-сотника. Він ніс службу поблизу Голгофи під час страждань Ісуса Христа, а потім стояв на варті біля гробу Господнього. Побачивши воскресіння Спасителя, увірував у Христа. За проповідування в Каппадокії був обезглавлений.
За народними віруваннями, молитва до Лонгина-сотника зцілює хворі очі.
30 жовтня, вівторок — пророка Осії, який жив у ІХ ст. до Різдва Христового в Ізраїльському царстві.
Із цього дня починають готувати сани до зими: "На пророка Осію колесо прощається з віссю".
31 жовтня, середа — апостола й євангеліста Луки. Написав третю Євангелію та Діяння святих апостолів. Був єпископом у місті Солуні в Македонії. На 84-му році життя прийняв мученицьку смерть.
За переказами, євангеліст Лука писав ікони Божої Матері, Петра й Павла. Тому іконописці вважають його своїм наставником.
Кажуть, що Лука "будить мертву рідню", тому з цього дня розпочинаються поминальні суботи. У церквах замовляють панахиди, а вдома справляють поминальні обіди. Печуть пироги та книші й роздають жебракам — "дідам і бабам".
До євангеліста Луки зверталися з молитвами про допомогу в навчанні. До цього дня обов"язково потрібно було зібрати врожай на полях і городах: "Як мине Луки, то стоять порожні луки".
1 листопада, четвер — Блаженної Клеопатри (327 р. до н. е.). Їй моляться ті, хто боїться загинути від наглої смерті: втонути або згоріти.
Листопад "замикає ворота осені". У давнину цей місяць називали падолистом, напівзимником і вважали "вересню онуком, жовтню братом, а зимі рідним батьком".
"Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить". Якщо листя на деревах тримається до листопада — на довгу зиму й пізню весну.
2 листопада, п"ятниця — Великомученика Артемія. 362 року до н. е. за наказом імператора Юліана Відступника йому відтяли голову за відмову поклонятися язичницьким богам.
У Святого Артемія просять допомоги від грижі. Той, хто народився першим, може "загризти гризь" зубами, приказуючи: "Гризь, гризь, я тебе перегризу! У тебе зуб, у мене два, в тебе два, в мене три..." — і так до десяти.
3 листопада, субота — Дмитрівська поминальна субота. Напередодні справляли "Дмитрові діди": готували поминальну пісну вечерю, на яку запрошували всіх померлих "і своїх, і чужих". Коливо, воду й хліб залишали на ніч на столі для "померлих душечок". Зранку йдуть на кладовища, служать панахиди, влаштовують скоромні обіди. На спомин про померлих роздають гроші й харчі незаможним і жебракам.
4 листопада, неділя — пошанування Казанської ікони Божої Матері.
Триває весільний сезон: "Хто на Казанську женихається, то той не розкається". Якщо цього дня зранку дощитиме, то надвечір піде сніг. "До Казанської не зима, після Казанської не осінь".
8 
35413
Коментарі