— Онук десь пропав. Не знаю, де живе. Трубку не бере. Візьме, каже: "Спасіба, баба, що зробила мене бомжом" і кидає, — плаче 59-річна Галина Шкура з міста Бориспіль Київської області. П'ятий місяць вона з донькою та зятем живуть у сусідів.
Галина Михайлівна дістає хустинку і витирає сльози. Крізь проламаний паркан залазить у свій колишній двір на пров. Тарасівському, 2. Там досі у загороді живуть її кури. У дворі стоять поламана теплиця й літній душ. Потрісканий одноповерховий будинок з білої цегли замкнутий, всередині порожньо.
— Все побили, поламали, викинули. Всю нашу мебель, тюль, портьєри. Все... — плаче. Заглядає у вікно. — Котьол розорвало. Батареї порвало. Я просила, хлопці, хоч провідайте хату. Не ваше діло, кажуть. Хата наша, нада буде — будем ремонтірувать.
Галина Шкура 38 років працювала завідувачем універмагу "Жовтень" у Борисполі. З чоловіком Борисом, донькою Людмилою, зятем Василем і онуком Владиславом жили у будинку на пров. Тарасівському, 2. Хату площею 130,4 "квадрати" отримали у спадок.
2005-го родина взяла $25 тис. кредиту в "Інвестбанку". Ними розрахувалися за борги, що накопичилися на той час. Позику мали віддавати протягом 20 років, однак з 2010-го виплачувати не могли, бо Борис Шкура захворів на рак.
— Дев'ять місяців чоловік був прикутий до ліжка, — згадує Галина Михайлівна. — Йому зробили 21 облученіє. Не успівала за хімію платить. Усе своє золото попродавала, коронки повиривала. Сусіди, родичі помагали. У кого тільки не просила. Ходила до нашого депутата Сергія Лінкевича. Він жив на нашій вулиці, наш давній друг. Ми дружили сім'ями, його жінка хрестила нашого онука. Підтримував нас, заходив, я завжди угощала його. Як чоловік помер, дав півтори тисячі на похорон.
"Інвестбанк" вимагав гасити позику. Галина Шкура не могла. Попросила допомоги в депутата.
— Він же сам якимсь начальником у "Метабанку" працював, — пояснює. — Сказав, що у нього є друзі-бізнесмени, які позичать грошей, щоб я розрахувалася з кредитом. На той час була винна банку 240 тисяч.
2010 року Лінкевич привів до Галини Шкури братів Олега і Валерія Братюків. Домовилися, що ті погасять її борг перед банком. Позичать їй 240 тис. грн під 3% річних. Як гарантію попросили переписати їм хату, погодилися заплатити 24 тис. грн за переоформлення. Мовляв, жінка й далі там житиме, а як віддасть гроші, перепишуть назад.
— Я була согласна на все, погодилася на всі умови, на цю фіктивну угоду купівлі-продажу, — згадує. — Приїхали, пішли до нотаріуса. Ще й спитали, чи погоджуюсь я на 264 тисячі. Я согласилась. У мене ж є ще два участка землі, 28 соток городу. Якби продала їх, розрахувалася з ними і ще й собі лишилося б.
Борг перед "Інвестбанком" брати погасили. Однак Галина Шкура віддати позичене не могла — її ділянки ніхто не купує. 1 вересня 2012 року брати вигнали їх з хати. Будинок виставили на продаж.
— Все через Серьожу, — плаче Галина Михайлівна. — Колись він приходив до нас, падав на коліна, просив помогти стати депутатом. Я кожну хату обходила, розказувала, що він чесний, порядочний. Зараз стидно людям в очі дивитися. Донька як відчувала, що тут щось не те. Казала, що через Серьожу хату заберуть. Так і случилося. Зараз на суді Братюки кажуть, що дали мені більше 500 тисяч. Половину віддали банку, а другу, ще 264 тисячі, мені на руки. Ніхто нічого не давав.
Галина Михайлівна з дочкою і зятем живуть у сусідки. Ходять на судові засідання. Вимагають визнати угоду купівлі-продажу недійсною.
— Серьожа думав, що я здохну та не буде проблем, — каже. — Але Бог поміг і я живу.
Галину Михайлівну підтримує сусідка 38-річна Олена Тригубова:
— Сергій думав, баба дурна, не понімає. Продасть її хату, й усе. За ним багато такого числиться, землю тут скуповує.
34 жителі Борисполя написали колективного листа до міської ради. Вимагають позбавити Лінкевича мандата. Він звинувачення відкидає.
— Вона звернулася до мене, попросила продати хату, — каже депутат. — Я поміг. Тепер вона обманює, що цього не було.
Наступне засідання суду призначили на 16 січня. На попередніх брати Братюки розповідали, що нікому нічого не позичали. Законно купили хату, оформили відповідний договір у нотаріуса. Родині добровільно дали час, щоб ті виселилися.
7 
1
Коментарі
48