— На сім'ю Руслана неможливо дивитися — чорні. Матір і жінку під руки водять, — каже 47-річна Галина Омелянівна з села Жабокричка Чечельницького району на Вінниччині про загибель односельця Руслана Кушніра, 31 рік.
Чоловік служив у полку швидкого реагування "Кордон" у Києві. Був охоронцем народного депутата від Радикальної партії 45-річного Ігоря Мосійчука. Разом із ним і політологом 52-річним Віталієм Балою увечері 25 жовтня виходили зі студії телеканалу "Еспресо", як неподалік вибухнув моторолер. Руслан прикрив собою нардепа,дорогою до лікарні помер.
— Батькам сказали того ж вечора, матір виїхала до Києва, — розповідає 30-річний Микола Савченко, сільський голова Каташина, куди входить Жабокричка. — Наступного дня тіло віддали з моргу. Увечері з ним попрощалися в гуртожитку МВС, де жив із родиною. У ніч на п'ятницю привезли додому. Тут його всі чекали. "Швидка" цілодобово чергувала біля Кушнірів. Похорон був страшний.
Руслана Кушніра поховали 27 жовтня. Попрощатися з ним прийшла майже тисяча людей. Проводжали навколішки. Труну опускали під залп почесної варти та гімн України.
— Ніхто не залишився байдужим. Допомагали односельці, районне керівництво, підприємці, його колеги по службі, — продовжує Микола Анатолійович. — Ховали у відкритій труні. Рани на голові були зашиті, глибшу збоку закрили бинтами. Плакали навіть чоловіки. В селі Кушнірів поважають, із повагою ставилися до Руслана. Він був порядний. Знаю його зі школи. Гарно вчився, займався спортом, не мав шкідливих звичок.
Руслан Кушнір закінчив дев'ять класів у Жабокричці. Потім — Ладижинський аграрний коледж за спеціальністю механік. З грудня 2006 року служив у спецзагоні "Беркут" у Києві, після його розформування — у полку поліції особливого призначення. У нього залишилися дружина Інна й донька 4-річна Валерія.
— У село приїжджав разів п'ять на рік, коли дозволяла служба, — додає Савченко. — Про нього ніхто поганого слова не скаже. Руслана поважали навіть під час Революції гідності, коли всі критикували "беркутівців". Знали, він не стрілятиме в беззахисних.
Кладовище розташоване на в'їзді в Жабокричку. Могила Руслана Кушніра — крайня в центральному ряду. Біля дерев'яного хреста стоїть портрет, запалена лампадка. Могила обкладена вінками — від батьків, рідних, друзів, ветеранів "Беркута" та побратимів "КОРДу".
Будинок Кушнірів — у центрі села. Дорога від їхнього двору до кладовища встелена червоними трояндами та гвоздиками. За парканом видно будинок. По сусідству живе товариш і колега Руслана. Приїхав на похорон і залишився на кілька днів у батьків.
– 10 років прослужили разом із Русланом. Входили до груп швидкого реагування "Кордон". Брали участь у найскладніших завданнях. Нас викликали туди, де не можуть справитися звичайні поліцейські — на затримання вимагачів, викрадачів, убивць, — говорить В'ячеслав Врублевський, 33 роки.
Він хвилюється, голос тремтить, на очах з'являються сльози. Перепрошує, закурює.
— Охоронцем Мосійчука Руслан став місяць тому, — каже Врублевський. — Робота подобалася. Мосійчук до нього гарно ставився. Не як до лакея, який двері відчиняє, а як до надійної людини. Прислухався до порад. Востаннє бачився з Русланом за день до його загибелі. Поганого передчуття в нього не було. Як завжди, веселий.
Руслан Кушнір — єдиний син у батьків. Вони працюють у товаристві "Агрофірма Україна-О". Мати Світлана Дмитрівна — заступник головного бухгалтера, батько Василь Борисович — водій.
— Батьки виховали в ньому найкраще. Завжди йшов у перших рядах, не ховався, — розповідає командир роти полку особливого призначення Національної поліції Михайло Салієнко.
Ігоря Мосійчука з осколковими поранення кінцівок, живота й обличчя забрали до приватної клініки "Борис". Там прооперували. За добу перевезли до Інституту хірургії і трансплантології ім. Олександра Шалімова. Чекає ще кілька операцій.
У політолога Віталія Бали пошкоджені легені, печінка, пробита діафрагма. Його прооперували. Стан тяжкий.
Від осколків постраждали перехожі — 36-річний Михайло Морміль і Надія Тарасенко, 57 років. Морміль помер у столичній лікарні №1 уранці 28 жовтня — в день народження матері. Того вечора він ішов привітати її. Жінка мешкає в будинку, де розташований телеканал.
Михайло Морміль був головним інспектором департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ. Звільнився позаторік у званні підполковника. Зайнявся приватною юридичною практикою. Два роки судився з МВС через компенсації за ДТП, у якій постраждав.
— 2009 року Міша потрапив у ДТП, в якому пошкодив спину. Здоров'я похитнулося. Його хотіли зробити винним у цій аварії. Боявся за своє життя. Казав, за ним стежать, — розповідає товариш Руслан Болгов.
Надія Тарасенко працює продавцем у магазині. Того вечора поверталася з роботи. Свинцева кулька з вибухівки пробила їй череп. Її прооперували в лікарні швидкої медичної допомоги.
— Мати не дійшла додому кілька будинків. За 15 хвилин я подзвонила їй. Вона була в шоковому стані. Казала, у неї вся голова в крові, — розповідає Ірина Рибіцька, донька Надії.
У моторолер заклали саморобний вибуховий пристрій направленої дії. Був начинений залізними 7-міліметровими кульками. Їх досі вилучають із тіл постраждалих. Потужність вибуху оцінюють у 500 г у тротиловому еквіваленті.
Слідство відпрацьовує три версії
Вибух перед входом до редакції телеканалу "Еспресо" розслідує Служба безпеки України. Слідчі відпрацьовують три версії.
— Перша — це замах на вбивство Ігоря Мосійчука, організований спецслужбами Російської Федерації. Друга — політична діяльність Мосійчука та його громадська позиція всередині нашої держави. Третя версія — замах на вбивство на особистому ґрунті. Не відкидаємо, що об'єктом нападу могли бути інші потерпілі та загиблі, а також журналісти телеканалу, — каже заступник прокурора Києва Павло Кононенко.
4 
1
Коментарі