Третій тиждень міліціонери міста Старокостянтинів Хмельницької області шукають убивць 17-річної Руслани Попадюк. Дівчину задушили вночі 9 січня. Знайшли за тиждень на соняшниковому полі.
— Восьмого числа Русланка весь день була вдома, — каже її матір Любов Попадюк, 43 роки. — А потом вийшла погуляти з друзями. Я ще наказала, щоб довго не була.
Руслана весь вечір провела з хлопцем, з яким зустрічалася майже рік.
— Були на фестивалі, потім ще посиділи в комп'ютерному клубі, — згадує 17-річний Андрій Воронько. — Десь у пів першого ночі я проводив її додому. Витягую сігарєти, а в кармані — два флаєри. Це знакомий нас провів на фест. Руслана каже: йди віддай, а я вже пару сот метрів сама дійду. Я вернувся.
Дівчина додому не дійшла. Уранці її батьки почали телефонувати родичам і знайомим. Звернулися до віщуна. Той сказав, що донька за два дні повернеться.
— Ранком 11 січня ми пішли в міліцію, — згадує матір. — Там записали всі Русланині дані. Її півміста шукало. Я в церкву не хожу, а тут раптом заходить знайома і каже, що треба поставити свічку. А за нею — міліціонер, запрошує в больніцу. Погнала. Приїхала і бачу Руслана лежить на грузовому таксі.
Дівчину знайшли за 4 км від місця, де розійшлася з Андрієм. Вона була задушена, обличчя подряпане, під оком синець. Поряд лежав мобільний телефон і ключі від квартири. Наступного ранку Воронька викликали в міліцію.
— Забрали ранком 16 січня, а випустили наступного вечора. Їсти не давали. Маму до мене не пускали, — каже Андрій Воронько. — Потім щодня визивали, питали. Навіть на детекторі лжі провіряли. Забрали всі вєщі, аналізи. А мені що — я не боюся.
Спочатку Андрія лише допитували. Потім змушували зізнатись у вбивстві.
— 22 числа визвали, — каже він. — До вечора просидів під кабінетом. Потім опер Сідоров завів усередину і зразу почав бити. По почкам, під дих, по голові. Кричав, щоб я признавався. Потім перевели в другий кабінет. Почали грати в доброго і злого міліціонера. Прийшов якийсь і каже: "Малий, поки я тут, він тебе і пальцем не троне. Скажи, що знаєш. Якщо ти зробив це не придумишлєнно, то за це не садять. Ми зробимо новий паспорт, виїдеш із города. А нє — здамо бандітам". Я кажу — нічого не знаю. Тоді Сідоров бере електрошокер і давай лупити мене по ногам. Як до ср...ки приклав, то аж яйця підпригнули. Бив, аж поки шокер не розрядився.
24 січня матір Андрія поскаржилася на катування сина до районної, обласної та генеральної прокуратур.
— Не тільки мене били, — каже Воронько. — І Сергія Поліщука товкли тоже.
— Раз такий підзатильник дали, що аж залетів у кабінет, — каже Сергій Поліщук, 19 років. Він працює адміністратором у комп'ютерному клубі, в якому були Андрій з Русланою. — Пугали, що заведуть уголовне діло.
Руслану Попадюк поховали 17 січня. На похорон прийшло понад тисячу людей.
— Ми її так любили, так чекали, — плаче матір загиблої. — У нас є старший син, але він уже жонатий, своя сім'я. Русланка молодшенька. Після школи поїхала в Хмельницький, вступила в ліцей на перукаря. Ми постійно говорили про її свадьбу. Яке буде в неї плаття, яка машина...
— Вона вірші писала, — згадує подруга загиблої 17-річна Анастасія Лаврова. — Ми з нею жили в одній кімнаті в гуртожитку. Ніколи ні про кого поганого не говорила.
1 
1
Коментарі
8