Пʼятниця, 24 грудня 2010 02:15

За отримання 850 тис. грн хабаря голову району посадили на дев'ять років

Дев'ять років в'язниці за отримання 850 тис. грн хабара дали 44-річному В'ячеславові Дейнеку — колишньому голові Брусилівської районної адміністрації на Житомирщині. Такий вирок Апеляційний суд області оголосив 1 грудня. Дейнеко три роки під арештом.

Зранку 15 грудня заїжджаємо у село Морозівка, де жив колишній голова. Його будинок — на вул. Базарській, 73. Одноповерховий, трикімнатний, цегляний, двір огороджений пласким шифером, на воротах і бляшаному козирку проступає іржа, штукатурка на комині осипалася. Перед в'їздом стоїть синій "Рено Лоґан". У дворі бігає дворняга.

Трьома вузькими сходинками заходимо до хати. Усередині затишно, сантехніка і меблі — не нові. Із сучасної техніки — телевізор, мікрохвильовка і морозильна камера. Над ліжком у вітальні — ікони. Біля ніг треться старий чорно-білий кіт Кузьма.

— У Славіка зі школи була жага вчитися, — ставить на стіл цукерки хазяйка 44-річна Ганна Дейнеко. — Хотів бути головою колгоспу. Сільхозакадемію закінчив з червоним дипломом, вчився в аспірантурі. 1993-го за розприділенням ми приїхали в Морозівку. Починали страшно. Хата гола. Свекруха і мій батько дали нам по корові. Колгоспна машина возила молоко на Київ, я здавала свої банки. Одна стоїла долар. Ми поняли, що гроші хороші, стали корів ставити. Я спочатку доїла п'ять корів, потім сім, дев'ять. За пару років мали 15 корів. 15 доларів у день — немислимі гроші. Ніколи не міняли їх на гривні, навіть якщо без хліба сиділи. Скопили капітал — купили холоділки, молоковози. Заготовляли молоко по селах. Коли в країні була інфляція, ми мали нормальні гроші. Але працювали важко. Вставали о четвертій ранку і до дванадцяти ночі.

чотири роки Дейнеки збирали молоко у трьох областях і возили на заводи.

— В місяць заробляли 90 тисяч гривень, — продовжує Ганна Іванівна. — Все відкладали, бо була ціль — купити молочний завод. За 12 років жодного разу не були у відпустці. Ніколи не тринькалися на дурниці, типу норкові шуби. Так у нас на рахунку в "Авалі" появився мільйон євро.

В'ячеслав Дейнеко весь час віддавав роботі. Не захоплювався ні риболовлею, ні полюванням.

— Дуже амбітний, завжди хотів бути першим, — каже дружина. — Переживав, щоб у нього була сама більша урожайність, щоб дати більше молока. Думав, як зекономити, розрахувати, перевищити план. Хотів ще завод по переробці солярки побудувати.

2004-го В'ячеслав Дейнеко брав участь у помаранчевій революції. За рік президент Віктор Ющенко призначив його головою райдержадміністрації.

— Славік дуже вірив Ющенку, — пригадує Ганна Іванівна. — Вірив, що прийшли молоді люди, які наведуть порядок. Ідеаліст був. Коли получив першу зарплату в адміністрації — 1300 гривень, прийшов до мене і каже: "Аня, мені даже машину не хватить заправить". Я давала йому по тисячі в тиждень. Цього хватало на його безлімітний телефон, комусь поставить могорич, пригостить потрібних людей. За це, казав, я слідкую, що твій бізнес ніхто не чіпає.

Улітку 2007-го голові РДА зателефонували. Повідомили, що за ним стежать правоохоронці.

— Чоловік каже: так і так, лишнє не балакай. Переживав, щоб не було проблем. Бо він — голова району, а його жінка — бізнесмен, фермер. У 2005–2007 роках була мода: хапати ділянки за спонсорську допомогу. До чоловіка багато людей із київських кабінетів приїжджали, просили землю на шару. Не давав. А як об'яснив би людям? Робив по-чесному. Зібрав усіх керівників району і спитав, кому що треба. За його підписом з району пішли 119 гектарів землі, за них получили 4,5 мільйони допомоги. За це закрили дірки в соціальній сфері, газифікували шість сіл, купили машину для лікарні, відбудували у ній другий поверх, замінили дві котельні.

У травні 2007-го до голови РДА прийшов Олександр Левицький. Назвався директором ринку автозапчастин у столиці. Хотів отримати 10 га біля траси Київ–Житомир.

— Абсолютно не орієнтувався ні в цінах, ні в землі. Славік показав йому участки. Левицький сказав, що може дати 2,5 мільйони гривень допомоги. Федорович розприділив їх зразу. Хотів побудувати школу в Ставищах. Сільських депутатів запевнив, що не підпише ні одне розпорядження, доки на школу не поступлять гроші.

20 вересня 2007 року В'ячеслава Дейнека затримали.

— Того дня до Брусилова приїжджав представник з міністерства сільського господарства Швеції. Обговорювали програму "Діти-фермери України". Славік запросив шведа додому на шість вечора. Уже час, а він з роботою не встигав. Тут якраз під адміністрацією цей Левицький чекав. Підвіз Федоровича додому. Левицький зайшов, виклав на стіл гроші і пішов. І тут стали залітать машини. Славік схопився за голову: "Мене підставили". Навіть якби і хотів узяти гроші, то не брав би їх готівкою і в себе вдома. Та і нащо маратися? Міг запросто набрати землі на родичів, а потім продати.

Голову держадміністрації повезли у слідчий ізолятор. За три роки жодного разу не дали побачитися із родичами. Не дозволили сповідатися тюремному священику. Олександр Левицький запевняв на суді, що Дейнеко вимагав у нього хабар.

— Три рази давав різні покази, — каже дружина. — Таке молов. Не знав, для чого йому та земля. Не розбирав, земля в селі чи за межами, пайова чи ні.

Жителі Морозівки хвалять В'ячеслава Дейнека.

— Я з ним скільки сталкувався, — говорить 38-річний Григорій Нечипоренко. — Ніколи не одказував простим людям, завжди можна було договоритися.

— Дуже добрий був. Церкву допоміг отстроїть в селі, музей Огієнка відремонтував, вікна у школі повставляв, — додає 39-річна Оксана Нечипоренко, член батьківського комітету у місцевій школі.

— Людяний, — каже завуч Марія Бондарчук, 55 років. — На нужди села відгукувався. На базі нашої школи відкрив дитячий садочок "Сонечко", молодіжний центр "Молодість". З односельців ніколи копійки не брав.

— Моїм батькам нічим було хліва накрити, — розповідає місцевий Павло, 43 роки. Прізвище не називає. — Вкрали соломи на колгоспному полі, пов'язали снопа і несуть. А назустріч Дейнеко. Прийшлося вибачатися. На ранок він нам причеп соломи завіз, а батька влаштував сторожем у колгосп, щоб розрахувався із зарплати.

У Брусилові про колишнього керівника району погодився говорити Юрій Тюрменко, заступник голови райради:

— Федорович як керівник — прекрасна людина, без самодурства. Йому заздрили. Бо починав з "москвича"-розвалюхи і став самодостатнім бізнесменом.

Звинувачення у суді підтримувала Тетяна Магалецька з обласної прокуратури.

— Дуже безпечний він був, ставленик самого президента. Хазяїн району, страх втратив, — каже вона "ГПУ". — Селяни зі Ставища звинувачують його, що земля вся пішла, а будівництво школи не почалося. Лікарня в Брусилові не добудована.

Ганна Дейнеко припускає, що чоловікові помстився столичний чиновник — колишній народний депутат і міністр.

— До Славіка зверталися від нього. Хотіли получить землю даром. Звісно, одказав. Після затримання чоловіка я ходила до того чиновника, ридала. Кажу: заберіть все, гроші, хазяйство. Бєсполєзно. Після кожного походу санкції ставали все жорсткішими.

Прізвище чиновника не називає.

Єдина донька Дейнек 20-річна Ольга живе у Києві. Навчається у Національному університеті ім. Т. Шевченка. Батьки купили їй квартиру.

Зараз ви читаєте новину «За отримання 850 тис. грн хабаря голову району посадили на дев'ять років ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 608
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода