12 вересня Апеляційний суд Волинської області засудив до довічного ув"язнення громадянина Росії 44-річного Володимира Мисковця. Його звинуватили у вбивстві жителів села Пнівне Камінь-Каширського району Волинської області — 45-річного Степана Довжика, його дружини 41-річної Ганни, синів Ігоря, 21 рік, та 16-річного Андрія. Сиротою залишився 18-річний Роман — студент Харківської юридичної академії.
— Швидше би все це скінчилося, — раз у раз бурмоче підсудний у заґратованій клітці судової зали.
Володимир Мисковець у спортивному костюмі байдуже вислуховує перелік своїх злочинів. Він уродженець Волині. 2002 року отримав громадянство Росії, жив у селищі Малиновське Ханти-Мансійського округу РФ. Одружений вдруге. Від двох шлюбів має трьох дітей. Перебивався заробітками в Тюмені, переганяв іномарки. Був кумом убитого Степана Довжика, з яким товаришував із дитинства.
— Пішов на злочин, бо заборгував Степанові 286 тисяч доларів, — неохоче відказує підсудний, нервово трясе колінами.
У ніч із 27 на 28 грудня 2005 року в селі Пнівне зникла сім"я Довжиків. На кухні залишили ввімкнуте світло. Подвір"ям бігали голодні собака й коти. У хліві ревла худоба. Сусіди думали, що родина втекла за кордон. Бо Степан Довжик мав проблеми з законом. Спочатку працював начальником МРЕВ у Камені-Каширському, потому — заступником начальника ВДАІ Хмельницької області. Пішов на пенсію, бо проти нього порушили кримінальну справу за незаконне розмитнення авто. Колишній міліціонер перевіз сім"ю до Пнівного.
— Убивав членів родини поодинці з пістолетів "тт" і "вальтер" із глушником, які контрабандою завіз із Росії. Потім закопав трупи в лісі, — свідчить підсудний.
Тіло Степана Довжика знайшли 30 травня 2006 року на узліссі поблизу села Волиця. Собака розрила могилу, де лежав чоловік із порізаними руками й ногами, простреленими грудьми та головою. Від больового шоку в нього розірвалося серце. 20 червня в урочищі Грива Камінь-Каширського району єгер викопав тіло 16-річного Андрія Довжика — за 27 км від місця захоронення батька. 6 липня заарештований Мисковець указав на могилу Ігоря Довжика в лісі за райцентром Ківерці. Того ж дня вбивця привів слідчих до поховання Ганни Довжик неподалік села Сваловичі Любешівського району.
На суді Володимир Мисковець підтвердив, що погубив сім"ю за дев"ять днів.
Пішов на злочин, бо заборгував Степанові 286 тисяч доларів
18 грудня 2005 року він їде до Довжиків. Забирає сина Ігоря до Росії. Мовляв, хоче віддати йому борг. Чоловіки вирушають до міста Ківерці на залізничний вокзал. Убивця обманом заводить хлопця до лісу й стріляє в нього. Тіло закопує на околиці міста на березі Комсомольського озера. Їде до Луцька і винаймає квартиру. Кілька днів чатує в лісі неподалік Пнівного на Степана Довжика. Увечері 27 грудня на лісовій дорозі перестріває його автомобіль "фольксваґен". Коли здивований Степан із сином Андрієм виходять із машини, убивця стріляє в них із пістолетів. Пораненого хлопця пристрілює на очах скривавленого батька. Потім мордує кума й робить контрольний постріл у голову. Сідає в іномарку та їде до Довжиків. Каже дружині Ганні, що Степан із Андрієм чекають на неї на кордоні з Білоруссю. Дорогою вбиває жінку. Трупи хоронить в лісах Камінь-Каширського та Любешівського районів. Закопує пістолети. Над ранок приїздить до Ковеля. Залишає машину на стоянці. За кілька днів повертається до Росії.
— Можлива причетність до вбивства сім"ї Довжиків інших осіб, окрім Мисковця, судом ретельно перевірялася і не встановлена, — суддя продовжує зачитувати вирок.
Після слів головуючого підсудний скептично усміхається. На попередньому слідстві він змінював свідчення. Переконував, ніби Довжиків застрелила банда якогось Санича. Мовляв, кремезні зеки вбили сім"ю через махінації з розмитненням іномарок. А його, Мисковця, взяли в заручники, щоб показав хату Довжиків і дізнався про статки родини. Однак слідство не підтвердило жодну з версій. Тоді вбивця повертається до попередніх свідчень, які виклав у письмовій заяві під час явки з повинною. Щоправда, Володимира Мисковця привезли до Луцька самі слідчі. Вони поїхали до Росії за свідком, який останнім бачив Довжиків живими. Чоловік нічого не запідозрив. А на Волині під тиском доказів таки написав явку з повинною.
— Володимир Мисковець є виключно небезпечним для суспільства. Суд не вважає за можливе застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. І призначає довічне ув"язнення, — оголошує вирок суддя Петро Філюк.
У залі запанувала тиша. На незворушному обличчі підсудного суцільна байдужість. Він демонстративно зітхає. З уст зривається: "Наканец-то ". Конвоїри клацають кайданками на зап"ястях злочинця і виводять із зали. Свідки поволі підводяться з лав. У залі залишається 19-річний Роман Довжик — круглий сирота з донедавна великої родини. На його очах сльози. Хлопець відсуває журналістів. Романові важко дихати, бракує слів.
— Сьогодні повернуся до села, піду на могилу батьків і братів. Розкажу, як усе пройшло, — каже своєму адвокату.
Сім"я Довжиків похована на цвинтарі села Пнівне. Доки Роман на заняттях у Харкові, за могилами доглядають родичі. Вони радять хлопцеві не продавати хати. Кажуть, коли одружиться, відродить рід Довжиків.
Данилюк вирізав сім"ю за 2 гривні
28 лютого цього року в селищі Заболоття Ратнівського району на Волині 24-річний Олександр Данилюк зарізав у власній квартирі подружжя Дручиків. Молодик увечері зайшов у хату через незачинені вхідні двері. У коридорі зіткнувся з господинею, 48-річною Любою. Мовчки всадив їй ножа у серце. Коли на зойк із кімнати вибіг 43-річний Микола Дручик, убивця тричі вдарив його ножем у живіт і спину. З квартири забрав 2 грн, які лежали на столі.
Ратнівський міжрайонний суд засудив Олександра Данилюка до довічного ув"язнення. Убивця перед тим відбував умовне покарання за пограбування хати свого діда.
З родини Дручиків зосталася лише 15-річна донька Юля.
4 
1
Коментарі