Уночі 23 лютого з Боярської райлікарні Київської області зник 32-річний Володимир Олексюк. Другий тиждень його розшукують міліціонери й родичі, щодня чергують біля лікарні.
— Я не піду звідси, доки не знайду Володю! — кричить дружина Ганна Олексюк, 27 років. Із нею 28 лютого прийшли близько сотні знайомих.
— Та звідки ми знаємо, де він дівся, — каже головний лікар Василь Кравченко. — Ми теж хочемо знайти.
Родичі Володимира телефонували знайомим, обійшли ліс, найближчі підвали будинків, морги. У Боярці розклеїли оголошення з фотографією Володимира.
— Ходили зі слідчим по будинках, запитували в людей, — каже 28-річна Ірина Радзюковська, подруга Ганни. — Ніхто нічого не чув і не бачив.
Володимир із дружиною і донькою 5-річною Софією живуть у селі Білогородка за 10 км від Києва.
Чоловік ремонтує автомобілі, щовихідні із друзями грає у футбол, дружина працює менеджером. Останнім часом Володимира турбувала виразка шлунка. 20 лютого ліг у лікарню. Був у палаті №5 хірургічного відділення.
— Погано почувався, — розповідає Ганна Олексюк. — У нього відкрилася внутрішня кровотеча. Через низький гемоглобін не міг встати. У п'ятницю я приїжджала, він просив привезти доньку. Увечері ще зідзвонився. Сказав, лягає спати, бо вже всі полягали. А о 1.55 з його мобілки подзвонив черговий лікар: "Володя зник". Я зірвалася, приїхала, викликали міліцію. Кажуть: стрибнув із вікна палати на другому поверсі.
У палаті стоять шість ліжок. Володимир лежав поряд із вікном, яке поділене на три секції. У нього пролізти можна лише боком. Із підвіконня до асфальту — 5 м. Експерти знайшли сліди крові на підвіконні, батареї, шторках і на асфальті під вікном. Володимир зник у футболці та шортах, інші речі залишилися.
— Під вікнами були сліди босої ноги, — запевняє Микола Жукович з обласної міліції. — Службова собака взяла слід, дійшла до перехрестя і втратила.
— Ми не помітили слідів, бо вони були неглибокі, — розповідає травматолог Андрій Порокницький, 39 років. — У нього був такий стан, що він і не міг стрибати.
У палаті з Володимиром лежали ще троє пацієнтів. Того вечора була Євдокія Кирпич, яка доглядає за чоловіком.
— Прокинулася на звук відкритого вікна. Піднімаю голову — людина стоїть, — каже Євдокія Кирпич, 72 роки. — Потім чую, щось шльопнуло. Дивлюся: Вови нема.
— Напередодні Вовці хтось дзвонив на мобільний, — каже сусід по палаті Андрій. — Він схопив телефон і злосно так закричав: "Що ти хочеш?". Через кілька хвилин дзвінок повторився.
Родичі Володимира підозрюють, що чоловіка викрали заради органів.
— У мене були підозри на лікарів, — каже Ганна. — Звернулася до кількох екстрасенсів і всі говорять одне і те ж: "Він десь поряд. Лікарі щось знають, але приховують". Сусідові по палаті наснився сон. У ньому Вова сказав: "Я живий. Шукайте мене тут, у темному місці".
— Вові нема від кого ховатися, — каже Ірина Радзюковська. — Він не судимий, ніяких боргів не має, хороший сім'янин. Любить Аню і Софійку.
— Я Володю знаю 16 років, — додає родич 43-річний Володимир Клименко. — Він не п'є, наркотиками не балується, бо постійно за кермом.
Боярська районна лікарня розташована в передмісті Києва. Обслуговує населення міста і довколишніх сіл. Із хірургічного відділення в підвал ведуть сходи. 28 лютого родичі зниклого туди зайшли, попри заборону лікарів. Побачили акуратно складений матрац і свіжу постіль. На ній хтось спав останні ночі. Медики нервують, не можуть пояснити, звідки в підвалі матрац і хто на ньому спав.
— Я не винен, — каже завідувач хірургічного відділення Олексій Зубко, 59 років. — Теж переживаю, не можу працювати нормально.
У липні 2011 року з терапевтичного відділення Боярської лікарні зник 60-річний Віталій Корнієнко.
— Мені так само подзвонили з лікарні вночі і сказали: чоловік пропав. Досі його шукають, — розповідає його дружина Ніна Корнієнко.
Торік міліціонери порушили кримінальну справу проти працівників Боярського моргу, які без дозволу вирізали в мертвих рогівки очей і продавали їх трансплантологам. Із вересня 2011 року справу розглядає суд.
5 
1
Коментарі
9