Полтавець Володимир Лобовський помер на 65-му році життя. Більше року він лікував хворобу, яка з"явилася через зідрану в перукарні родимку. Учора, 2 квітня, по ньому справили дев"ятини.
Минулої середи з Володимиром Лобовським прощалися на території полтавської школи N27. Тут він 22 роки працював учителем фізики, а потім був директором. На подвір"ї по обидва боки стоять близько 150 учнів, учителів, батьків школярів і випускників. До обтягнутої червоною тканиною труни підходить 33-річна Людмила Гордієнко. Кладе червону гвоздику. Вона — випускниця школи, працювала тут учителем української мови й літератури дев"ять років.
— Володимир Романович викладав у мене фізику, був чудовою людиною, — каже жінка. — Порадив вступати до інституту на філфак. Навіть ходив зі мною на співбесіду. А потім узяв мене на роботу. З директора його зняли на Новий 2003 рік, він продовжував викладати фізику. А через два місяці я пішла зі школи.
Лобовського тоді звільнили з посади, бо не підтримував тодішню владу — симпатизував Вікторові Ющенку. Запросив його до школи, щоб показати музей старожитностей.
Зустрічаємося з удовою, 64-річною Лідією Яківною, у її однокімнатній квартирі. На голові чорна хустка. Жінка каже, що днями ходить по різних інстанціях — переоформляє квартиру на себе.
Проблеми зі здоров"ям у Лобовського почалися півтора року тому. Спочатку — через нервування на роботі, а потім зідрали в перукарні родимку.
— У грудні 2005-го він саме кудись поспішав і забув сказати, щоб стригли обережно, — згадує вдова. — У нього за вухом була трішки випукла родимка розміром з 10-копійчану монету. У перукарні, недалеко від зупинки "Вулиця Карла Лібкнехта" поруч із його роботою, майстер зачепила родимку. У нього весь комірець був у крові. З часом загоїлося, присохло. Потім те місце почало його турбувати. У лютому 2006 року звернулися в онкодиспансер. Зробили операцію. Виявили меланому — одну із найбільш злоякісних пухлин. Потім у серпні була друга операція. Він пройшов курс хіміотерапії, опромінення. Однак на шиї, руках, ногах збільшилися лімфовузли. А на грудях, коли помер, він був розміром із куряче яйце.
Останні два тижні Лобовський не вставав з ліжка — йому було важко пересуватися.
— До останньої хвилини був при пам"яті. Навіть розказав мені теорему Піфагора, — розповідає Лідія Яківна. — В обід у понеділок у нього почало боліти в грудях. Я викликала "швидку" — думала, це серце. А за 5 хвилин до третьої години ночі у вівторок він помер.
В онкодиспансері сказали, що "зародок" хвороби був у тілі все життя. Зачепивши родимку, його розбудили.
— З перукарнею судитися не буду, — каже вдова. — Так, мабуть, треба було статися. Він дуже любив 10-річного внука Романа. А школа була для чоловіка всім. Ішов о сьомій ранку, приходив о восьмій вечора. Захоплювався мисливством, рибальством.
Володимир Романович і Лідія Яківна разом прожили 40 років. Жінка викладала фізику в школі N26. Там зараз у 5-му класі навчається внук Роман. 38-річний син Валерій працює в обласному управлінні внутрішніх справ. 36-річна невістка Наталія — молодша медсестра в дитячій міській поліклініці.
Меланомою хворіє кожен 500-й українець
Меланома — різновид раку шкіри. Вона дуже швидко розвивається і вражає лімфатичну систему. 95 українців зі 100 з таким діагнозом вмирають. У США летальні випадки становлять 5%. Висока смертність в Україні пов"язана з несвоєчасною діагностикою. Якщо з"явилися чи змінилися родимки, відразу треба звертатися до лікаря. Адже за певних умов (наприклад, травма чи опік) вони можуть перерости у злоякісну пухлину.
За статистикою, раком шкіри захворює кожен 20-й, а меланомою — кожен 500-й українець.
3 
1
Коментарі